Г в и н т і в к а

На початок другої половини 19 століття були створені всі передумови для появи гвинтівки, конструкція якої стала класичною : унітарний металевий набій, заряджання з казни, поздовжньо-ковзний затвор. Об’єднання цих властивостей призвело до наступного кроку у розвитку основної зброї піхоти. Зброярам та науковцям залишилося зробити два кроки до перетворення рушниці у сучасну гвинтівку. Один з них – створення магазинних зразків, другий – винайдення новітнього пороху.

Зрозуміло, що назва цього класу на різних мовах звучить по різному. Українською мовою, гвинтівка – це вогнепальна ручна зброя з гвинтовою нарізкою каналу стволу. Означення споріднене з російським „винтовка“. У західних областях України іноді вживається застаріле „кріс“.

1856 року в Росії прийнято на озброєння дульнозарядну капсульну рушницю названу гвинтівкою (рос.: винтовка). З введенням у ручну вогнепальну зброю нарізних казнозарядних стволів, унітарного металевого патрону та поздовжньо-ковзного поворотного затвору ця назва закріпилась у російській військовій термінології.

У німецькомовних країнах – „Das Gewehr“ чи просто – Gewehr / Ґевер. Англомовний термін – Rifle / Райфл. Подібні означення гвинтівок – „фузіл“ французькою, італійською та іспанською мовами : Fusil / Fucile / Fusil (відповідно).

Поздовжньо-ковзний затвор

Починаючи з 60 рр.. ХІХ століття багато армій світу перейшли на рушниці з металевим патроном і поздовжньо-ковзним затвором. Системою, яка проклала шлях подальшому розвитку зброї піхоти.

Класичною конструкцією затвору і гвинтівок став зразок німецького конструктора Пауля Маузера : поздовжньо-ковзний затвор з ударником та бойовою пружиною і замиканням стволу поворотом затвору. Такий затвор надійно замикає ствол для пострілу. Патрон при заряджанні вкладали не у ствол, як раніше, а у ствольну коробку, досилаючи його рухом затвору. Затвор також витягував (екстрагував) використану гільзу після пострілу.

Згодом Маузер на основі цієї конструкції створює магазинні гвинтівки.

Майже у кожній країні, де вже велися розробки гвинтівок, зброярі приступили до проектування магазинної зброї. Перехідним етапом було – переробка дульнозарядних зразків у казнозарядні та застосування приставних магазинів.

У Росії також проводилися роботи по переозброєнні армії зразками з унітарним патроном та затвором. Вони перероблялися з дульнозарядних гвинтівок зразка 1856 і 1858 років і прийняті на озброєння у 1869 році. Військово-морський флот прийняв на озброєння гвинтівку Баранова. Ствол пересвердлювали до калібру – 15,24 мм. Курок той самий. Затвор відкидного типу. Набій складався з латунної гільзи, капсуля, пороху та кулі Міньє. У сухопутних військах на озброєння прийняли гвинтівку конструкції Крнка. Одночасно, в 1867 році російське військове відомство командирувало до США полковника Горлова А.П. та поручика Гуніуса К.І. з ціллю вибрати сучасну гвинтівку для переозброєння російської армії. Було обрано зразок американського полковника Х. Бердана 1869 року. Під час робіт з пристосування її до російських стандартів, зброярами під керівництвом Горлова внесено більше 20 вдосконалень. Головне – застосування нового 4,2-лінійного набою (10,67 мм). Випуск гвинтівок було замовлено у США заводу Кольта. Як не дивно у США гвинтівка була відома як „система Горлова-Гуніуса“. У Росії прийнята на озброєння безіменною та все ж, ім’я американського зброяра стало відомішим.

Гвинтівка мала затвор відкидного типу із замиканням поздовжнім шворнем.

На озброєнні російського війська всі три зразки перебували ще довгий час, незважаючи на те, що незабаром прийнято новий зразок – гвинтівку системи Бердана зразка 1870 року.

Їй присвоєно назву „Бердан № 2“, а попередню модель називали № 1 або просто „Бердан“.

1870 року Росія розпочала переозброєння армії новими гвинтівками системи Хайрема Бердана (Hiram Berdan). На озброєння її прийнято як „Скорострельная малокалиберная винтовка Бердана № 2“. Зразок виготовляли у 4 варіантах. На базі піхотної під керівництвом Чебишева створено варіанти драгунської і козачої гвинтівок та карабін для артилеристів і допоміжних підрозділів.

Патрон – 10,67×58R. Куля свинцева безоболонкова. Для варіантів застосовували набій із зменшеним зарядом. Для розрізнення куля обгорталася білим (основний) або кольоровим папером.

Затвор поздовжньо-ковзний із замиканням поворотом вправо-вниз. Ствол з 6^-ма нарізами каналу.

Всього випущено більше 3.000.000 штук. Гвинтівка на озброєнні російської імператорської армії перебувала до заміни її зразками С.І. Мосіна. Але в скрутні часи її діставали зі складів і озброювали тилові або й фронтові частини. Фінська армія застосовувала „берданки“ і під час війни з СРСР. Не виключено про застосування їх і РСЧА чи ополченням у 1941-42 роках.

Для продажу населенню в часи Російської імперії у гвинтівок розсвердлювали стволи до гладкоствольних варіантів.