Тяжёлый Пехотный Огнемёт – 50
С Р С Р
Ефективність вогнеметів у боях Другої світової війни сприяло їх подальшому використанню арміями країн світу. Найбільшу увагу струминним піхотним вогнеметам у перші післявоєнні десятиліття приділяли військові керівництва СРСР та США. Американська армія продовжувала вдосконалювати свої зразки часів 2 Світової війни M-1 та M-2 Flamethrower і останній варіант – M-9A1 був на озброєнні в період війни у В’єтнамі. У Радянському Союзі після війни на озброєнні перебував РОКС-3 але проводилися роботи над створенням нових вогнеметів, у тому числі і для танків.
У 1950 році на озброєння прийняли одразу 2 струминні вогнемети – ЛПО-50 та ТПО-50. Перший з них був продовженням розвитку ранцевих вогнеметів і визначався як легкий.
Тяжёлый Пехотный Огнемёт образца 1950 г. – струминний, важкий, з розміщенням на колісному станку. Обслуга складалася з 2 бійців. Вогнемет перевозився на автомобілі чи іншому транспортному засобі, а станок служив для переміщення на полі бою.
„Важкий піхотний вогнемет зразка 1950 року“ призначався для боротьби проти вогневих точок, живої сили противника, броньованої і не броньованої техніки.
ТПО-50 сконструйовано за так, як і ЛПО-50. Метання вогнесуміші проходить завдяки тиску порохових газів, розміщеного у балоні-резервуарі заряду.
ТПО-50 складається з 3 резервуарів-балонів, лафета і колісного ходу. Резервуари також називають змінними стволами. Переспорядження балонів проводиться тільки у спеціальній майстерні. Їх легко і швидко можна замінити в польових умовах обслугою вогнемета. Вони усі є однаковими і можуть займати будь-яке місце на станку.
Корпус резервуара складається з основної частини і кришки, з’єднаних гайкою-муфтою. До кришки приєднано вузли вогнемета, що служать для здійснення пострілу. Основа балону має кріплення для з’єднання із станком. Для перенесення балонів вручну служить закріплена на кожному з них ручка.
Вогнеметання здійснюється в кожному резервуарі. Недоліком ТПО-50, як і ЛПО-50, є те, що суміш вистрілюється за один раз. У балоні знаходиться заряд об’ємом 21 літр. Маса спорядженого резервуара – 43,5 кг.
У кришці встановлено втулку сифона, порохову камеру та запобіжний клапан. Сифон входить у балон, а по ньому пересувається поршень-обтюратор, щоб вихід вогнесуміші був рівномірним. Зовні на сифон приєднано розтруб. У пороховій камері розміщується метальний заряд та ініціатор. Проведення пострілу може здійснюватися двома способами : електричним з допомогою акумулятора та піропатрона ПП-9 або механічним з допомогою запальника РОКС-3. Іскри від ініціаторів потрапляють факельну трубку і при виході заряду вогневої суміші запалюють її. У сифонній трубі та основі поршня-обтюратора є отвори для стравлювання залишкових газів порохового заряду.
Для наведення вогнемета служать прицільні пристосування, встановлені на резервуарах.
Станок складається з колісного ходу та рами. На рамі розміщено кронштейни і хомути для закріплення резервуарів, ручка для транспортування, сошники для надійного встановлення вогнемета на ґрунті, ящик для інструменту.
Колеса станка мають гумові шини.
ТТД ТПО-50 :
діаметр сопла : 32 мм ;
довжина резервуарів : 850 мм ;
дальність вогнеметання : 180 м ;
ефективна дальність : 140 м ;
маса вогнемета : 173 кг.
|