Вогнемети Тип 33, Тип 100

Я п о н і я

Японська імператорська армія під час Другої світової війни мала на озброєнні два зразки вогнеметів.

Перший з них було створено у 1932 році і прийнято на озброєння у наступному. Згідно з японським літочисленням він має позначення „Тип 33“. Зразок використовували до кінця війни разом з більш новим „Тип 100“ піхотні підрозділи, повітряний десант і морська піхота.

„Тип 33“ в бойовій обстановці застосовували переважно в боях другої половини 1930 років проти китайський військ і, можливо, проти радянських у відомих боях на річці Халхин-Гол та озері Хасан.

Вогнемет „Тип 100“ прийнято на озброєння у 1940 році.

Новий вогнемет – модернізований зразок попереднього. Зміни полягали, в першу чергу, у вдосконаленні самого пускового пристосування – рушниці. Вона стала легшою, коротшою та зручнішою при діях на полі бою і в іншій бойовій обстановці. Також було вдосконалено систему запалювання горючої рідини, що було ненадійним у „тип 33“, особливо в умовах низьких температур.

Вогнемет складався із ранця з резервуарами, шланга і пускового пристрою (рушниці). Паливо розмішувалося у двох резервуарах висотою 380 мм та діаметром 150 мм. Загальний об’єм палива становив 12,3 л. У третьому балоні розміщувався азот, що служив для подачі горючої суміші.

Запалювання проводилося завдяки 10-зарядному пристрою. Час кожного пострілу – 10-12 секунд.

Дальність метання становила 22 – 27 метрів.

Вогнеметна рушниця у „Тип 33“ важила 4,5 кг і була завдовжки 1,2 м.

У вогнемета „Тип 100“ рушниця мала довжину 902 мм і масу 3,9 кг. Маса всієї системи – 26 кг.