Ранцевый Огнемёт Клюева – Сергеева

С Р С Р

Протягом 1930 - 50 років військове керівництво Радянського Союзу вогнеметам приділяло не останню увагу. Розвиток ішов за кількома напрямками – піхотні й танкові. Також проводили роботи із озброєння літаків вогнеметними засобами. І якщо в 1930-45^-их роках був створений один зразок піхотного вогнемета та його модернізована версія, то вогнеметних варіантів танків існувало кілька – ОТ-26, КВ-8, ОТ-34, ОТ-34/85). Також застосовувалися фугасні вогнемети. У післявоєнний період піхота прийняла на озброєння ранцевий ЛПО-50 та важкий ТПО-50, а танкісти – Т-55.

Перший зразок ранцевого вогнемета РОКС прийнято на озброєння на початку 1930 років. Його конструктори Клюєв і Сєргєєв, звідси назва – РОКС. Іноді у позначенні застосовують „-1“, щоб відрізнити від наступних зразків.

На рубежі 1930-40 років на озброєння поступав модернізований „Ранцевий вогнемет Клюєва-Сєргєєва – 2“ (РОКС-2). З цими вогнеметами радянська піхота вступила в бої 2 Світової війни.

На основі досвіду застосування, а головним чином для здешевлення і масового виробництва на озброєння прийнято РОКС-3. 1942 року він почав надходити у війська. Якщо до цього часу стрілецькі полки мали 2 відділення вогнеметників з 20^-ма вогнеметами, то з 1942 року почали формувати окремі вогнеметні роти по 120 вогнеметів у кожній. З насиченням військ вогнеметами і переходу до активних наступальних дій почалося створення вогнеметних батальйонів. Батальйони мали по 2 роти, такого ж штату як і окремі (всього у батальйоні 240 РОКС-3), і входили до окремих штурмових інженерно-саперних бригад.

Після війни РОКС-3 перебував на озброєнні до заміни його у військах на початку 1950 років вогнеметом ЛПО-50.

РОКС-3 – струминний вогнемет ранцевого перенесення. Застосовувався для бою в населених пунктах, при знищенні польових фортифікаційних споруд і для боротьби з піхотою і технікою противника.

Вогнемет складався з підвісної системи, резервуару для вогнесуміші, балона для стисненого повітря, рушниці-брандспойта і подавально-шлангової системи.

Резервуар для запалювальної рідини у РОКС мав форму прямокутника і був зручним на полі бою.

Для РОКС-3 застосували циліндричний балон для технологічності при виготовленні. Повний об’єм – 10,7 л. Маса суміші становить 8,5 кг. Висота балона складала 460 мм, а діаметр – 183 мм. Знизу балона встановлено штуцер для приєднання шланга. У верхній частині розміщувалася заливна горловина та клапан. На бічній стінці резервуару влаштовано вхід для введення повітря з балону.

Збоку до резервуару з вогневою сумішшю прилаштовано балон із зжатим повітрям об’ємом 1,3 л. Балон закріплено за допомогою хомута з швидко розстібним замком. Тиск повітря у балоні максимально становить 150 атмосфер. Унизу балона встановлено систему подачі повітря з балона в резервуар, з редуктором та вентилем.

При підготовці до пострілу відкручують вентиль і повітря через редуктор поступає у резервуар. Редуктор оптимізує тиск в межах 15 – 17 атмосфер. Під цим тиском вогнева суміш поступає по шлангу до пускової рушниці.

Шланг довжиною 1,2 м виготовлено з тканини, яка має гумові прокладки.

Пускова рушниця має ознаки гвинтівки, до того ж, і виготовлена із застосуванням ложе 3-лінійки Мосіна. Рушниця складається з стволу, клапанної коробки з вхідним штуцером, спускового механізму, запалювального пристрою та ложе. Ложе могло мати прикріплену ручку управління пістолетного типу.

Маса рушниці близько 4 кг, довжина – 940 мм.

При здійсненні пострілу вогнеметник натискав на спусковий важіль і суміж через клапанну коробку поступала у ствол. Одночасно, при її виході з дульного зрізу спрацьовував піропатрон і суміш загоралася.

Кількість пострілів становила до 8 пусків тривалістю 1-2 секунди. Також можна було зробити 1-2 затяжні постріли.

Дальність вогнеметання залежала від типу спорядження та напряму і сили вітру. Вогнемети могли заправлятися сирою нафтою, дизельним пальним або різноманітними сумішами в обумовлених або вільних пропорціях, залежно від їх густини та можливості загорання в різних умовах. Вогнесуміш могла загущуватися порошком типу ОП-2 або складатися з різних компонентів. Наприклад, могла вміщувати до 60% мазуту при 15% бензину.

Дальність вогнеметання могла перевищувати 40 метрів в’язкої речовини при пострілі з попутним вітром. Дальність пострілу легких речовин становила не менше 20 метрів. При сильному зустрічному вітрі постріл не проводили.

Повна маса вогнемета РОКС-3 становила 23 кг.