Model 2A1 Flamethrower

С Ш А

Приступивши до конструювання вогнеметів уже з початком 2 Світової війни американські зброярі набили собі багато ґуль. Дослідні і серійні варіанти М-1 з’являлися один за одним, проте досконалий зразок створено лише в кінці 1943 року.

„Mодель 2“ – розвиток вогнемета М-1А1. Зразок кардинально переробили. В першу чергу вдосконаленню піддали  систему запалювання вогневої суміші. Складну систему з воднем і батарейкою замінили на піропатрон. Також у конструкції замінили ранець та вдосконалили балони й інші системи.

До кінця війни виготовили кілька тисяч штук разом з модифікацією Model 2-2.

Наступні варіації з’являлися з кожною новою великою війною. Вони мали невеликі зміни у пусковому пристрої та балонах.

Вогнемети М-2 різних моделей американська армія офіційно застосовувала до 1978 року. Також багато зразків застосовувалися різними арміями світу – Австралії, Китаю, Японії, Аргентини, Бразилії, Філіппін та ще кількох країн тихоокеанського регіону.

Model 2A1-2 Flamethrower виготовлявся в період війни у Кореї (1950-53 рр.). Було вдосконалено систему випуску рідини. Зразок виготовлявся великою серією і застосовувався до зняття з озброєння.

Model 2A1-7 Flamethrower мав зміни у конструкції викликані досвідом застосування у Корейській війні.

У першу чергу, це стосувалося пускової рушниці. Довга металева трубка і друга ручка зникли. Управління пострілом, відповідно, змінено. Особливо це пов’язано із запобіжними пристроями. Також модифіковано сам ранець.

Остання модернізація вогнемета пройшла під час війни у В’єтнамі. M-9A1-7 Flamethrower отримав оновлений пусковий пристрій та нову балонну систему.

Вогнемети „Модел 2А1 Флеймровер“ – струминні ранцеві вогнемети призначені для застосування у передових порядках піхоти. У післявоєнний час кожна піхотна рота мала на озброєнні вогнемети. Наприклад, по штату початку 1960 рр. мотопіхотні та піхотні роти мали по одному вогнемету в кожному взводі, як зброя вогневої підтримки. Застосовувалися в обороні чи при відході для створення вогневих загороджень ; для боротьби з танками та іншими броньованими засобами ; у наступі – для знищення вогневих точок, опорних пунктів тощо.

Вогнева суміш розміщувалася у двох циліндричних резервуарах встановлених вертикально. Вогнемети могли споряджатися рідкими речовинами або загущеними типу „Напалм“. Об’єм балонів дещо відрізнявся в залежності від модифікації. У перших випусків – 15 літрів, у М-2А7-2 об’єм збільшено до 18 л.

Подавання суміші під високим тиском проводилося завдяки розміщеному у третьому резервуарі азоту або стисненого повітря.

Запалювання вогневої суміші здійснювалося піропатронами розміщеними по 6 штук у пристроях револьверного типу. Час одного вогнеметання зменшено до 8 секунд.

Максимальна дальність метання могла перевищувати 40 метрів. Ефективна дальність становила від 20 – до 33 метрів.

Маса вогнеметів М-2 у зарядженому стані становила 31 – 34 кг, залежно від модифікації ; пустих – до 20 кг.