Model 1A1 Flamethrower

С Ш А

Починаючи з 40^-их років минулого сторіччя американська армія застосовувала запалювальну зброю і, в тому числі, вогнемети мабуть найактивніше з усіх армій. Відомі бойові дії у Корейській війні та В’єтнамі. На озброєнні армії США завжди масово перебували ручні запалювальні гранати, гранати для гранатометів та інша зброя. Застосовувалися струминні вогнемети різних типів – ранцеві, встановлені на танках і бронетранспортерах. Реактивний гранатомет-вогнемет М-202, створений у США, був першим серед зразків цього класу.

Під час бойових дій Першої світової війни американські солдати зіткнулися з дією німецьких вогнеметів. Постало питання про розробку такої зброї для власної армії. Але закінчення війни припинило це питання. Нові війни у Європі в 1930 роки знову його підняли і армійська служба хімічного озброєння США відновила роботу для прийняття на озброєння ранцевого вогнемета.

Перший дослідний зразок Е1 був готовий у 1940 році, а наступна версія Е1А1 з’явилася навесні 1941 року. Доопрацьований Model 1 Flamethrower (Флеймтровер / вогнемет) був прийнятий на озброєння у серпні 1941 року. Його запустили у виробництво на початку 1942 року і виготовлені зразки направляли на Тихоокеанський театр воєнних дій. Війська виявили кілька недоліків у М-1, особливо його непридатність для вологого клімату. Виходячи з цього вогнемет вдосконалювали.

1943 року на озброєння прийнято Model 1A1 Flamethrower. Випуск цього зразка розгорнули уже в значних масштабах. Якщо М-1 виготовили лише 1000 одиниць, то М-1А1 – майже 13 тисяч. І це за короткий термін, бо невдовзі у виробництві він був замінений наступною моделлю – М-2.

Вогнемет М-1А1 використовувався американськими військами до кінця війни, витіснивши попередню модель. Більша частина вогнеметів застосовувалася армією США у бойових діях з японськими військами. Відзначається, що на європейському театрі їх було вкрай мало. Особливо при десантуванні через Ла-Манш. Після впровадження М-2 насичення військ вогнеметами збільшилося.

„Модель 1“ та „Модель 1А1“ між собою не мають значних технічних змін. Тактичні якості останнього було підвищено завдяки зменшенню маси, кращої надійності, а головне – застосуванню щойно створеної вогневої суміші „Напалм“. Вагу М-1А1 було зменшено застосувавши менший балон для метальної речовини.

M-1A1 Flamethrower належить до струминних ранцевих вогнеметів. Як і інші зразки, призначений для знищення укріплених точок противника, боротьби з бронетехнікою і створення вогневих загороджень при відступі своїх сил з позицій.

Вогнемет складався з підвісної системи, двох балонів для вогневої суміші, а третій – дляметальної, клапанів, запалювального пристрою, шланга і пускової рушниці. Усі балони розміщувалися вертикально. Для вогнесуміші поруч, а пусковий позаду них.

Особливістю запалювальної системи було застосування резервуару для водню – трубки, що розташовувалася вздовж рушниці. Запалювання здійснювалося електричною іскрою від батарейок. Вогнева суміш витискалася з балонів під високим тиском і подавалася через шланг у пускову рушницю. У запальний пристрій виходила трубка для подачі водню. При пострілі від іскри вибухав заряд водню і запалював струмінь вогневої речовини.

Повна маса вогнемета М-1А1 становила до 30 кг (65 фунти), а М-1 – близько 33 кг. Об’єм вогневої речовини складав 18,2 літрів.

Дальність вогнеметання з М-1А1 при застосуванні напалму могла досягати 45 метрів (50 ярдів). Ефективна була нижчою. А дальність з М-1 не досягала 30 м.

Один пуск з М-1А1 тривав до 10 с.