Лёгкий Пехотный Огнемёт – 50

С Р С Р

Застосування переносних вогнеметів арміями США, Німеччини, СРСР, Великої Британії та інших країн в боях Другої світової війни спровокувало до створення нових зразків і в післявоєнний час. Ще кілька десятиліть вогнемети займали у озброєнні армій світу не останнє місце. Потім їх замінювали гранатомети із запалювальними боєприпасами та реактивні вогнемети. Але до цього часу струминні вогнемети залишаються на озброєнні у частини армій світу.

Піхота Радянської Армії у першій половині 20 століття користувалася вогнеметами не довго. Перший вогнемет РОКС прийнято на озброєння на початку 1930^-их рр.. і виготовлено його було не так багато. З початком Другої Світової війни прийняли оновлений РОКС-2, а вже після початку радянсько-німецької війни – РОКС-3. Це вже був по-справжньому масовий зразок. Ним не просто насичували підрозділи, а й створювали вогнеметні роти та батальйони.

Після війни конструктори отримали завдання на розробку системи вогнеметів. Це був танковий вогнемет, яким озброювали  ОТ-55, важкий піхотний ТПО-50, встановлений на колісний станок, і легкий піхотний ЛПО-50.

На основі досвіду війни зброярі сконструювали „Легкий піхотний вогнемет, зразка 1950 року“ з бойовими характеристиками, що переважали усі попередні зразки. Проте, був і недолік – вогнеметання було фіксованим за часом і об’ємом суміші, та становило лише 3 постріли.

ЛПО-50 – вогнемет струминного типу, ранцевий. Призначався для застосування в польових умовах та в населених пунктах проти укріплень, розміщеного відкрито противника і проти техніки, у тому числі й броньованої.

У конструкції вогнемета ЛПО-50 застосовано метання горючої суміші з допомогою порохових газів замість стисненого повітря чи азоту. Тому відсутній балон для їх збереження. Усі резервуари заповнюються рідиною.

Постріл-вогнеметання відбувається безпосередньо у кожному з 3 резервуарів.

ЛПО-50 складається з підвісної системи,блока резервуарів, системи клапанів та шланга, пускової рушниці і електричної системи. Особливістю також є те, що блок резервуарів можна швидко замінити прямо після використання суміші. Запасний блок та піропатрони переносяться помічником вогнеметника. Перезаправка використаних резервуарів у польових умовах не проводиться.

Кожен резервуар має вгорі наливну горловину і запобіжний клапан, внизу – вихідний патрубок і зворотний клапан. Запалювальна речовина з резервуарів виходить в єдиний колектор, а вже з нього – через шланг до рушниці. Об’єм горючої рідини в кожному резервуарі становить 3,3 – 3,4 л. Вихідні отвіри до моменту пострілу закрито алюмінієвою мембраною.

Всередині резервуарів, у верхній частині, розміщено систему запуску. Вона складається з основного заряду (нітрогліцериновий порох), ініціюючого заряду (чорний порох) та піропатрону ПП-9РО.

Пускова рушниця ЛПО-50 має ствол, патрубок для під’єднання шланга, блок з трьома гніздами з піропатронами, електробатарею, стріляючо-контактного механізму з важелями управління та ручкою управління. У кінці ствол має насадку для зменшення вихідного отвору.

Батарея розміщується у прикладі. Вона забезпечує проведення 500 пострілів на протязі 1 року. Батарея з’єднана дротами із стріляючо-контактним механізмом, а він – з піропатронами.

Контактний механізм має важіль з чотирма положеннями. Три з них забезпечує подачу струму одночасно до одного з піропатронів у резервуарах і на стволі. А одне положення – ручний запобіжний пристрій. Безпосередньо замикання контактів здійснюється спусковим гачком біля ручки управління, як у звичайної зброї. Крім того, механізм має автоматичний запобіжник на ручці управління, який блокує натискання спускового гачка. Для проведення пострілу необхідно важіль контактного механізму перевести із запобіжного положення, обхопити ручку управління і натиснути спуск.

Від електричного струму спрацюють піропатрони в одному з резервуарів та на стволі. У резервуарі загораються порохові заряди створюючи тиск. При досягненні 30 атмосфер клапан натисне на діафрагму і прорве її. Бойова речовина викинеться по шлангу в ствол і в напрямі цілі. При виході з стволу вона загорається від працюючого піропатрону. Якщо тиск перевищить 40 атмосфер, спрацює запобіжний клапан, стравлюючи частину порохових газів.

Для наступного пострілу слід відпустити спуск і перевести важіль вибору в наступне положення. Тривалість одного пострілу становить 2-3 секунди. Усі три постріли можна провести за 7 с.

Для спорядження застосовуються, як правило, спеціальна загущена горюча суміш. Дальність пострілу нею становить 70 метрів. Якщо резервуари заправили не загущеною речовиною, то дальність вогнеметання не перевищує 20 метрів.

Для прицілювання на стволі встановлено прості пристрої : мушка та цілик.

До стволу прикріплено складальну сошку. Також рушниця має антабки для ременя.

Маса рушниці – 3,2 кг.

Маса спорядженого вогнемета становить 23 кг, без вогнесуміші – 15 кг.

Крім ЗС СРСР ЛПО-50 постачався арміям Варшавського Договору. Виготовлявся також у Румунії та Китаї. Виготовлені китайські копії розійшлися по країнах Азії.