Flammenwerfer 41.  Вогнемети Вермахту

Н і м е ч ч и н а

Струменеві ранцеві вогнемети були винайдені у Німеччині в 1901 році. Тоді ж їх почали впроваджувати на озброєння. Але масово у війська вогнемети поступали в часи Першої світової війни. І хоч така зброя з’явилися в інших арміях, німецька піхота протягом війни застосовувала їх найбільше. У війська протягом війни поступало кілька зразків струменевих вогнеметів – ранцеві та перевозні.

Дивлячись на те, що німецькі вогнемети були створені першими чи одними з перших, вони мали досить високі тактичні властивості. Можна сказати, що характеристики не вступали більш сучасним. Наприклад, дальність пострілу „Векса“ становила 25 метрів.

На початку 1930^-их років разом із створенням зброї та техніки різного призначення розгорнулися роботи і з конструювання вогнеметів. До 1945 року їх прийняли на озброєння кілька. І знову німецькі війська застосовували вогнемети досить широко. І не тільки на фронті. Широко відомі каральні операції в глибокому тилу.

Перший вогнемет для Вермахту сконструйовано у 1934 році. На озброєнні перебував з назвою Flammenwerfer 35.

„Фламменверфер 35“ – ранцевий струминний вогнемет. Виготовлявся до 1941 року, а застосовувався до кінця війни. Складався з балона для горючої речовини, балона для метального заряду (азот), підвісної системи, вогнеметального пристрою з шлангом. Балони розміщувалися вертикально.

Заряд горючої суміші – 11,8 літрів.

Дальність метання перевищувала 40 метрів. Ефективна дальність становила не більше 30 м. Тривалість повного пострілу – 45 секунд. Кількість коротких пострілів могла досягти 35 разів.

Маса всієї системи – 36 кг, що було досить важким і незручним, бо з такою вагою потрібно наблизитися на дальність ефективного пострілу під обстрілом вкрай важко.

Flammenwerfer 40 klein прийнято на озброєння у 1940 році. Не для заміни попереднього зразка, а як доповнення. Вогнемет мав запас горючої речовини тільки 7,5 л. Фм.В.40 показав слабкі бойові властивості і випуск його пройшов обмеженою партією.

Flammenwerfer 41

„Фламменвефер 41“ сконструйовано для заміни у виробництві попередніх зразків. Було виготовлено кілька десятків тисяч одиниць. Для підвищення маневреності бійця масу запалювальної речовини та повну зменшено у порівнянні із вогнеметом зразка 1935 року. Балони розміщувалися горизонтально один над одним. Маса всієї системи складала 22 кг.

До кінця війни у Німеччині було сконструйовано ще кілька моделей струминних вогнеметів. Частина з них виготовлялася для потреб армії, а частина залишилася експериментальними. Була й оригінальна розробка – одноразовий вогнемет зразка 1944 року.

Einstossflammenwerfer 46

„Айнштоссфламменверфер 46“ – струминний вогнемет одноразового застосування. Можна називати його ручним, бо переносився на ремені як звичайна зброя. До того ж, і масу мав відповідну – 3,6 кг. Об’єм запалювальної рідини – 1,7 л. Дальність вогнеметання – до 27 метрів. Було випущено більше 30.000 штук.