Flamethrower, Portable, No 2

В. Б р и т а н і я

Після поразки в Дюнкерку військове керівництво Великої Британії спрямувало значні зусилля для переозброєння армії. Приділялася увага конструюванню зброї для різних видів військ та призначення : від літаків до ручних гранат. Не обійшли і вогнемети.

У першій половині війни було створено дві версії. З 1943 року на озброєння поступав і виготовлявся Flamethrower, Portable, №2. Вогнемет застосовували під час десантування у Нормандії та в інших військових операціях. Всього вироблено близько 7 тисяч комплектів.

„Вогнемет, портативний, №2“ належить до ранцевих струминних. Подавання горючої суміші здійснюється стисненим азотом. Він вважається одним з кращих піхотних зразків але відзначаються недоліки у електрообладнанні.

Вогнемет складається з підвісної системи, резервуарів для вогневої суміші та азоту, шланга, електричної системи і пускової рушниці, схожої швидше на пістолет з двома ручками.

Не тільки пусковий пристрій зроблено компактним. Форму резервуарів також обрано в поєднанні найбільшої місткості з меншими габаритами. Резервуар для вогнесуміші схожий на автомобільну камеру. У її отворі розміщено сферичний резервуар для азоту. Вогнемет відомий також з назвою Lifebuoy, яку дали йому англійські солдати. У перекладі – рятувальний круг (дослівно – круг життя).

Об’єм суміші – 18 літрів. Вона вистрелювалася за 10 разів на відстань до 36 метрів. Також конструкція передбачала випуск струменя без підпалювання. Таким чином можна було зробити 2 чи більше пусків, а останнім підпалити. Час одного пуску становить 10 с.

Маса вогнемета – 29 кг.