United States Machine Gun, Caliber 7.62 mm, Model 60
С Ш А
Починаючи з 1895 року збройні сили США користувалися станковими кулеметами системи Джона Браунінга. Під час Першої та Другої світових воєн застосовувалися європейські зразки ручних кулеметів та зразок Джонсона. Але основним „ручником“ був також „Браунінг“ – М-1918 різних років. Досвід німецької армії у конструюванні та застосуванні універсальних кулеметів вирішили перейняти і американські військові. Перші невдалі спроби проводилися ще під час війни. Їх ціллю було перебудувати конструкцію „МҐ.42“ під патрон 7,62×63.
Наступні роботи проводили зброярі компанії „Спрінґфілд“ на базі конструкції автоматичної гвинтівки FG.42, створеної для німецьких парашутистів та американського ручного кулемета М-1941 „Джонсон“. А схему стрічкового боєживлення запозичили у кулемета MG.42. Прототип Т44 створено у 1946 році з набоєм 7,62×63. Згодом з’явився прототип Т52 у кількох варіантах. Роботу продовжили над Т52Е3, але вже під патрон Т65, який незабаром став стандартизований у НАТО. А індекс прототипу переінакшили на Т161. Протягом середини 50-их років йшло доведення конструкції кулемета. Випробування проходив варіант Т161Е3.
У 1957 році зразок прийнято на озброєння з назвою „United States Machine Gun, Caliber 7.62 mm, Model 60“. Виробництво кулемета передали компаніям Saco Defense та U.S. Ordnance. Також до випуску залучалися інші компанії.
Універсальний U.S. Machine Gun Model 60 був основним кулеметом у Армії США, ВМС, Повітряних силах, Морській піхоті та інших видах і родах військ до 90-их років. У 80-их роках прийнято рішення про заміну M-60 в піхотних відділеннях на 5,56-мм кулемет бельгійської розробки. Ще раніше в армії США почали замінювати танкові варіанти Model 60 на 7,62-мм бельгійський „МАҐ“. Згодом було проведено конкурс на повну заміну М-60. Основним конкурентом був „ФН МАҐ“ та новий варіант Saco Defense – М-60Е3. Перемогу в сухопутних військах (армії) здобув бельгійський кулемет. А ВМС та Корпус морської піхоти прийняли на озброєння М-60Е3.
Machine Gun Model 60 різних модифікацій до цього часу перебувають на озброєнні у Сполучених штатах. Проте їх кількість зменшується на користь бельгійських зразків.
Вперше в бойових діях М-60 було застосовано під час війни у В’єтнамі. Але не тільки як ручний та станковий. Широке використання він здобув при встановленні на катерах та звичайних човнах, на автомобілях, гелікоптерах, БТР, танках та інших зразках техніки. Тому невдовзі М-60 отримав кілька офіційних варіацій :
M-60B – зразок із шкворневим кріпленням для вертольотів.
M-60C – авіаційний кулемет із дистанційним управлінням.
M-60D – модифікація кулемета M-60B. Встановлювався на вертольоти, автомобілі, БТР та іншу техніку з шкворневим кріпленням. Замість приклада приєднувалися вертикальні ручки управління.
M-60E1 – модифікація основного варіанту, про випуск якого є протиріччя. Конструкція послужила для варіанту M-60E3.
M-60E2 – танковий варіант з дистанційним управлінням. Застосовувався як спарений кулемет у бронетехніці.
M-60E3 – модернізований кулемет, прийнятий на озброєння ВМС та морської піхоти в 1983 році у варіанті ручного.
M-60E4 – зразок 1995 року. Поступав на озброєння переважно підрозділів спеціального призначення. У ВМС США та КМП має з індекси Mark 43 Mod.0 та Mark 43 Mod.1.
Різні варіанти кулемета перебували на озброєнні екіпажів бойових кораблів та допоміжних суден ВМС США як зенітні установки, так і в якості особистої зброї.
Кулемети MG Model 60 у піхотних, танкових, авіаційних варіантах в підрозділах США пройшли через усі конфлікти та війни від „В’єтнамської“ до сьогодення. Вони активно застосовувалися під час воєн у Перській затоці, Афганістані.
М-60 у всіх варіантах перебував та перебуває на озброєнні близько 50 країн світу. Якщо у арміях США та інших провідних країн світу кулемети поступово замінюються на більш сучасні, то частина армій, що віднедавна вступили в НАТО, замінюють свої кулемети (переважні ті, де застосовується патрон 7,62×54) на М-60 та його новіші версії. Бойове застосування М-60 усіма арміями має значну географію.
Випуск М-60 проводився також у Китаї (Тайвань) та Республіці Корея (Південна).
Універсальний MG Model 60 створювався із застосуванням багатьох попередніх напрацювань але має свої особливості. І як будь-який зразок має негативні сторони. Оцінка його тактичних та експлуатаційних властивостей часто негативна. Перш за все це зумовлено не зовсім зручним способом заміни стволу. Сошка приєднана до стволу, і при заміні стрілець утримує тіло кулемета, а помічник витягує ствол разом із сошкою. Найчастіше говорять, що для заміни необхідно користуватися азбестовими рукавицями. Рукавиці входили у комплект М-60, можливо навіть, як наслідок від попередніх зразків кулеметів у американській армії. Але інструкції вказують на зміну стволу, витягуючи його із ствольної коробки утримуючи за сошку. Щоправда, такі незручності властиві у варіанті ручного кулемета. Якщо кулемет закріплено на станку, то заміну може провести один номер розрахунку. Тіло кулемета не впаде у болото чи пісок, як описують багато джерел. Незручність полягає у тому, що потрібно носити лишній вантаж : сошку на кожному стволі або перевстановлювати сошку, на що часу не вистачить. Також вказується на недостатню надійність вузлів затворної групи, механізму газовідведення тощо. Протягом випуску їх усували. (у цій статті дано ТТХ тільки М-60).
MG M-60 сконструйовано з прогресивним компонуванням. Механізм автоматики розміщено у подовженій назад ствольній коробці та прикладі. Поздовжня вісь стволу, напрям руху затвору та центральна точка опори прикладу знаходяться на одній лінії.
„Модель 60“ застосовується з патронами 7,62×51 NATO.
Принцип роботи автоматики – ВПГ. Газовий механізм розміщено під стволом. Складається з газової камери, газової трубки та газового поршня. Окремо слід виділити таку деталь як шток. Правильно його буде називати шток затвору. Він хоч і встановлений у газовій трубці але з’єднаний із затвором і забезпечує його роботу. В інших системах таку роль виконує затворна рама. Основна частина штока виготовлена у формі трубки. Спереду до трубки приєднано наконечник, який взаємодіє з поршнем.
Газовий поршень нагадує поршень двигуна ВЗ. Його днище направлено назад, а у верхній частині бічної поверхні є отвір, який у початковому положенні співпадає з отвором у стволі. Порохові гази надходять у пустотілий поршень, встановлений у газовій камері. Створюючи високий тиск у камері та самому поршні, відкидають його назад, а отвір у стволі при цьому перекривається. Поршень проходячи 60 мм, вдаряє по штокові. Шток, рухаючись назад, змушує затвор відкрити ствол для перезаряджання.
Постріл проводиться з положення заднього шептала після повного замикання патронника стволу. Повертально-бойовий механізм складається з буфера, встановленого у прикладі та з’єднаного з штоком за допомогою плунжера і пружини. У передньому положенні затвора пружина відкрита (у ствольній коробці), при відході штока – входить у його канал. Затвор у ствольній коробці рухається за допомогою направляючих виступів. На своїй поверхні він має криволінійний паз у який входить стійка штока.
Після натискання на спуск, шептало звільняє затвор і дією повертально-бойового механізму шток і затвор рухаються вперед. У кінці ходу стійка штока за допомогою криволінійного пазу прокручує затвор і проходить замикання патронника шляхом з’єднання упорів затвору з вікнами у казенній частині стволу.
Після цього стійка штока просувається у затворі вперед і звільняє підпружинений ударник, який розбиває капсуль патрону. Після пострілу шток рухається назад. Стійка прокручує затвор, виводячи бойові упори затвору з вікон стволу. Проводиться екстрагування гільзи, зведення ударника для наступного пострілу. Затвор вручну зводиться ручкою яка встановлена з правого боку ствольної коробки.
Спусковий механізм ударниковий, розміщений у спусковій рамі, інтегрованій з ручкою управління. Постріл здійснюється ударником, встановленим у затворі. Вони взаємодіють за допомогою стійки штока затвору. Спусковий механізм забезпечує ведення вогню тільки у автоматичному режимі. Кулемет обладнано ручним запобіжним пристроєм. Його важіль поворотного типу встановлено зліва на спусковій рамі.
Ствольна коробка прямокутного перерізу. Позаду має прямокутний виступ, який входить у приклад. До переднього зрізу коробки приєднано циліндричну основу стволу. Зверху основна частина коробки закривається кришкою з вмонтованим у неї механізмом боєживлення.
Ствол змінний, товстостінний, перемінного діаметру. До стволу приєднано газову камеру з розміщеним у ній поршнем. Для заміни необхідно повернути важіль замикача стволу і витягти ствол за приєднану до нього сошку, або іншим способом.
Канал стволу має 4 нарізи правого ходу з кроком 305 мм. Канал стволу хромований і має стелітове покриття (стеліт – сплав на основі заліза, кобальту тощо), що позитивно впливає на його строк служби. Дульна частина обладнана полум’ягасником з поздовжніми щілинами. Маса стволу – 3,74 кг. Кулемети модифікацій М-60Е3 та М-60Е4 мають стволи різної довжини.
Стрічковий механізм встановлено у кришці ствольної коробки. Механізм подачі стрічки важільний. Приводиться в дію роликом, що встановлений у виступі затвору. Стрічка вставляється з лівого боку. Піднімати кришку не обов’язково – вставити стрічку у вікно і потягнути за ручку зведення затвору.
Застосовується стрічка „американського“ типу – складається з ланок. Одна з одною з’єднуються патроном. Стрічки вкладаються у коробки місткістю 100 або 300 набоїв. Останнім часом застосовуються коробки з полімерних матеріалів.
Прицільні пристосування механічні, відкриті. Основа прицілу встановлена на ствольній коробці, основа мушки – в кінці стволу. Цілик пересувається вручну по вертикальній рамці, яка у похідному положенні складається. Введення бокових поправок проводиться ручкою з лівого боку.
Приклад металевий, служить затильником ствольної коробки і містить деталі повертально-бойового механізму. На затильнику закріплено наплічник.
Ручка управління вогнем виконана в одному блоці з спусковою рамкою. Має стальну основу з пластмасовими накладками. Танкові версії обладнуються електроспуском.
Ствольна накладка закриває ствол і газову трубку. Виготовлена з металу у формі решіток.
Допоміжна ручка приєднана до ствольної коробки і служить для перенесення кулемета.
Сошка телескопічна, прикріплена основою до стволу. Ніжки сошки – трубчасті, а сошники прикріплені до штирів, які входять у трубки. Завдяки цьому можна змінювати висоту лінії вогню або пристосовувати до місцевості. Зовні до трубок приєднано „крила“, які у складеному положенні служать для захисту рук стрільця.
У варіанті станкового М-60 встановлювався спочатку на станок М-2 кулемета М-1919 „Браунінг“. Маса станка – 8,9 кг.
Пізніше станок модифікували і він отримав індекс М-122 та в модернізованому варіанті М-122А1. Маса станка М122 – 7,3 кг.
Станки триногі, з телескопічними опорами. Кулемет на станку М-2 встановлюється у люльку вертлюга. На станку М122 кулемет закріплюється на вертлюгу та підйомно-поворотному механізмі грубого і точного наведення.
ТТД MG Model 60 :
довжина стволу : 560 мм ;
прицільна дальність : 1800 м на станку ;
ефективна дальність : 800 м (ручний), 1100 м (станковий) ;
початкова швидкість кулі : 855 м/с ;
темп вогню : 550 пострілів за хвилину ;
бойова швидкострільність : до 250 постр./хв.;
місткість коробок : 100, 300 патронів ;
маса у ручному варіанті : 11,3 кг ;
довжина : 1105 мм.
| 
