Těžký kulomet Vzor 37 ZB – 53 / BESA
Чехословаччина / В. Британія
Нарівні з іншими класами піхотного озброєння у щойно створеній армії Чехословаччини потрібно було створювати та налагоджувати випуск і станкових кулеметів. Відкинувши ідею Холека про прийняття на озброєння його кулемета „ЗБ-24“, що мав характеристики універсального, військове керівництво вирішило провести адаптацію кулемета Шварцлозе до патрону 7,92-мм „Маузер“. Але кулемет хоч і був одним з кращих у своєму класі, все ж застарів.
Спеціалісти „Збройовка Брно“ створили новий зразок запропонувавши його військовому керівництву. Розробка “ спочатку задовольняла військових і ZB-50 після перших випробувань у 1932 році було рекомендовано прийняти на озброєння. Але під час військових випробувань партія кулеметів показала недоліки. Кулемет не прийняли на озброєння республіки але фірма продавала їх до країн Південної Америки. Також зброярі продовжили розробку „станкача“.
У 1935 році кулемет відомий як Zbrojovka Brno - 53 було створено. Головний конструктор – Вацлав Холєк (V. Holek).
Військові Чехословаччини не поспішали приймати його на озброєння але кулеметом зацікавилися у Румунії, Югославії та інших країнах, закупивши його. Але головним покупцем була Велика Британія. Поставивши на озброєння чеський „ручник“ (відомий як Брен) зупинилися і на станковому. А згодом і на крупнокаліберному. На усі три кулемети була оформлена ліцензія для власного виробництва.
У цей час і військові Чехословаччини зрозуміли доцільність оснащення армії новим станковим кулеметом. Перед цим „ZB-53“ прийняли на озброєння як танковий і казематний. Остаточно, у 1937 році, як Těžký kulomet Vzor 37 (тяжкий /важкий/ кулемет взірця 1937 року). Кулемет виготовляла „Чеська Збройовка“ (ČZ) для армії Чехословаччини з 1937 р. до окупації Німеччиною, яка виготовлені зразки прийняла на озброєння з індексом MG.37(t). Випуск кулемета продовжувався до 1941 року. Після окупації ЧСР була утворена Словацька Республіка. Підрозділи її війська були союзниками Німеччини і також використовували кулемет Tk. Vz.37.
У післявоєнний час армія ЧССР застосовувала кулемети „Взор 37 ЗБ“ до 60-их років разом із радянськими станковими „Максимами“ та німецькими „МҐ“ та заміни їх універсальними „Вз.59“.
На основі конструкції створено крупнокаліберний кулемет ZB-60.
У чехословацькому війську кулемет ZB vzor 37 застосовувався як станковий піхотний, для встановлення у стаціонарних оборонних точках і танках типу LT-38 та іншій техніці. Для власних потреб, продажу до Румунії, Югославії та на озброєння Вермахту зразок був створений для застосування з 7,92-мм набоєм „Маузер“.
У Великій Британії „ЗБ-53“ не пристосовували до вітчизняного гвинтівково-кулеметного 7,71-мм патрону, а виготовляли під німецький. Кулемет було прийнято на озброєння у двох варіантах : піхотний BESA Mark I і танковий BESA Mark II. Назва „БЕСА“ утворена від позначення фірми-виробника – Birmingham Small Arms (BSA). BESA Mk.II встановлювався на різні типи танків британського виробництва. У тому числі і в багатоствольних версіях.
Патрон стандартизовано як Cartridge SA BESA 7,92 (звичайна куля) та з кулями різного призначення : Armour-piercing, Tracer тощо.
У 1943 році почали паралельний випуск спрощеного варіанту BESA Mark III для збільшення виробництва. Кулемет BESA Mk.III мав вкорочений ствол, і не мав режиму одинарних пострілів та зміни темпу вогню (тільки високий). Але його варіація BESA Mk.III* мала тільки низький темп.
Випуск кулемета проводився до кінця війни. Всього у Великій Британії було випущено близько 60 тисяч одиниць. Після війни „БЕСА“ у різних варіантах продовжував службу до 1960-их років. Участь британського війська під час війни та після неї у багатьох конфліктах та передача кулеметів військам інших держав зробили „ЗБ-53“ відомим та поширеним.
Кулемет „ЗБ-53“ розроблений під патрон 7,92×57 Mauzer.
Конструкція кулемета має кілька оригінальних рішень. Зразок відзначається надійністю і точністю стрільби. Основні вузли : короб з кришкою, тіло кулемета, станок і стрічка для набоїв. Основа конструкції – короб, який має кріплення для встановлення на станок. У короб вкладається тіло кулемета, що складається з механізмів та деталей : ствол, ствольна коробка, спускова коробка, затворна рама із затвором, газовий механізм, повертально-бойовий і буферний механізми, короб з кришкою, механізм боєживлення, прицільні пристосування.
Принцип роботи автоматики – ВПГ. Механізм газовідведення розміщено знизу стволу. Його основа – газовий патрубок з газовою камерою і регулятором. Газовий поршень встановлено на штокові, який приєднано до виступу затворної рами. Шток і виступ рухаються по газовому патрубку. Постріл здійснюється із заднього шептала. Замикання патронника проводиться перекошуванням затвору при взаємодії із затворною рамою. Задня частина затвору піднімається вгору і входить у виступ ствольної коробки.
Оригінальністю є те, що тіло кулемет під час пострілу має змогу рухатися у коробі, пом’якшуючи енергію відбою. Це сприяє стійкості кулемета і позитивно впливає на точність вогню. Пружина повертально-бойового механізму розміщена у каналі затворної рами, задньою частиною опираючись не в ствольну коробку, а у тильну частину короба. При пострілі ствол, ствольна коробка і встановлені у ній механізми рухаються разом стискаючи повертально-бойову пружину. Після від’єднання від стволу затворна рама із затвором відходила назад проводячи екстрагування гільзи та перезаряджання. У кінці ходу назад рама вдарялася об буферний механізм і рухалася вперед. При цьому ствол ще не встигав повністю повернутися у початкове положення і постріл проходив без сильного удару об нього. Буферний пристрій мав 2 положення : увімкнуто (для високого темпу стрільби) і вимкнуто (для оптимального). Для цього буфер був закріплений задньою частиною на вісі. Вісь виходила через праву стінку короба таким чином, щоб неї встановлювався важіль. Рухаючи важіль у горизонтальне положення або вниз стрілець вимикав або вмикав буфер.
Спусковий механізм у „ТК Вз.37 ЗБ“ ударниковий. Ударник знаходиться у затворі, а сам механізм – у спусковій коробці. Тут також застосовано оригінальність. Спускова коробка розміщена під коробом і може пересуватися по його нижній поверхні за допомогою ручок управління вогнем. Так проводиться перезаряджання кулемета. Для цього потрібно вимкнути важіль блокування спускової коробки, просунути коробку вперед щоб шептало захопило затворну раму. Відтягуючи ручки назад зводимо механізм. Постріл проводиться за допомогою гашетки, встановленої на спусковій рамі. Гашетка об’єднана з важелем перевідника-запобіжника,який має три положення : запобіжне, одинарні постріли, автоматичний вогонь. Ручки управління вогнем приєднано до рами з боків і можуть займати 3 фіксованих положення.
Ствол кулемета виготовлено з двох частин – внутрішньої, власне ствол, і кожуха з кільцевими ребрами охолодження по всій довжині, але різного діаметру. Ствол змінний. Із ствольною коробкою з’єднується за допомогою виступів з уступами на коробці і фіксується замикачем. Для від’єднання служить ручка, закріплена на стволі. Ручка призначена також для перенесення кулемета. Для цього ручку з бокового положення повертають вільно вгору. Для знімання стволу – також вгору, але задіявши фіксатор. Така конструкція робить заміну не надто швидкою але масивність стволу та значна зовнішня поверхня дозволяють ведення інтенсивної стрільби без частої заміни. Канал стволу має чотири нарізи з ходом зліва вгору направо. Глибина нарізів 0,18 мм, а крок ходу – 240 мм. На дульну частину стволу накручується полум’ягасник конусної форми. Тут також не обійшлися без новації. Біля самого стволу є кілька круглих отворів через які у полум’ягасник втягується повітря, охолоджуючи порохові гази до їх виходу за межі стволу.
Ствольна коробка служить для приєднання стволу, затворної рами із затвором і їх з’єднання для проведення пострілу, направлення руху деталей. Зовні ствольна коробка має виступи, які входять у вирізи короба і направляють її рух під час відбою.
Короб складається з трьох основних частин : основи, кришки і двох виступів, які закривають з боків газовий механізм та частину стволу. Короб служить також основою механізму боєживлення. Знизу короба знаходяться пристрої для встановлення тіла кулемета на станок.
Боєживлення кулемета проводиться з металевої стрічки. Приймач приєднано до онови короба та його кришки. Стрічка вкладається у металеву коробку. Чеські стрічки були місткістю 100 або 200 набоїв, а британська – на 225 набоїв.
Прицільні пристосування відкритого типу. Основа прицілу розміщена на кришці короба. Цілик пересувається по стійковій складальній рамці з двома рядками насічок : для легкої кулі (до 2000 м) і для важкої (до 2500 м). При складеному положенні є виріз, розрахований для ведення вогню на дальність 200 метрів. Основа мушки встановлена у кінці стволу. Мушка має намушник і може регулюватися при пристрілюванні кулемета. Кулемет оснащувався кільцевим прицілом з діоптричним ціликом для ведення зенітного вогню. Також на кулемет можна встановлювати оптичний приціл.
„ТК Вз. 37“ застосовувався з універсальним 3-ножним станком зразка 1937 р. Короб кулемета приєднується до люльки станка. Станок мав механізми для горизонтального (45о) і вертикального (-9о – +25о) наведення. Ноги станка складаються з двох части – основної та висувної і можуть регулюватися за кутом нахилу. Це забезпечує вирівнювання кулемета на місцевості і фіксовану зміну висоти лінії вогню (350, 500 чи 650 мм). Ноги можна переводити у майже горизонтальне положення для ведення вогню в положенні лежачи. Основне положення – для стрільби з коліна чи стоячи в окопі.
Для ведення зенітного вогню кулемет піднімається на стійці, приєднаній до станка. Крім зенітного прицілу на кулемет може прикріплюватися спеціальний приклад. Ведення вогню проводиться кругову з максимальним вертикальним кутом 85о.
ТТД ZB-53 :
довжина стволу : 740 мм ;
початкова швидкість кулі : 790 м/с – 850 м/с ;
прицільна дальність : 2000 – 2500 м ;
дальність дійсного вогню : 1000 м ;
темп стрільби : 500 або 700-800 постр./хв.;
бойова швидкострільність : 250 постр./хв.;
місткість стрічки : 100, 200 ;
маса тіла кулемета : 19 кг ;
маса стрічок : 3,4 / 6,8 кг
маса станка : 17,5 кг ;
довжина тіла : 1100 мм.
| 
