Mitrailleuse Modèle 1907 Saint-Étienne

Ф р а н ц і я

На рубежі 19 і 20 століть французька армія озброювалася кулеметом „Гочкіс“. Але уряд і військові надавали перевагу зброї що виготовлялася державними заводами. Тому, паралельно випуску кулемета „Гочкіс“, арсенал Manufacture d’Armes de Saint-Etienne (MAS) провів розробку вітчизняного зразка важкого піхотного озброєння. У 1907 році кулемет був прийнятий на озброєння.

Випуск Mle.1907 Saint-Étienne проводили до заводи у Сент-Етьєні (МАС) і „Шательро“. У 1916 році кулемет вдосконалили, проте у 1917 році зняли з виробництва, надавши перевагу іншим зразкам. Всього виготовлено більше 40 тисяч одиниць.

Повністю з озброєння кулемет не знімався і використовувався і під час Другої Світової війни. Крім Франції, „Модель 1907 Сент-Етьєн“ застосовувався арміями та іншими воєнізованими формуваннями Афганістану, Греції, Італії, Росії, Румунії та інших країн. Трофейні „Сент-Етьєни застосовувалися Вермахтом.

Кулемет „М 1907 Сент-Етьєн“ – станковий з повітряним охолодженням стволу. Обслуга складалася з 4 бійців.

Патрон – 8×56R Lebel.

Принцип роботи автоматики – ВПГ. Особливість даного зразка – рух газового поршня і штока вперед. Шток продовжується рейкою з насічкою, яка взаємодіє з шестернею у ствольній коробці (коробі). При цьому проводиться в дію механізм автоматики. Замикання каналу стволу здійснюється клином. Повертальний механізм із спіральною пружиною, встановленою на шестерні. Після відходу рухомої частини автоматики у заднє положення, пружина розжимається і посилає вперед механізми, проводячи досилання патрону в ствол, замикання патронника та інші дії. Короб має бічну кришку яка відкривається для обслуговування (див. малюнок).

Спусковий механізм ударникового типу. Постріл проводиться за допомогою пластинчатої пружини. Кулемет має гідравлічний регулятор темпу вогню, встановлений у газовій камері. Завдяки цьому, темп можна змінювати від 4 до 600 пострілів на хвилину. Тому можна проводити одинарні постріли, хоч сам механізм не має перевідника.

Ствол встановлюється у бронзовий кожух. Кожух закриває ствол до газової камери і має зовнішні поздовжні ребра для ще ефективнішого охолодження. Канал стволу має 4 лівосторонні нарізи. Частина кулеметів обладнувалася полум’ягасниками конусного типу.

Боєживлення проводиться із жорстких металевих стрічок-обойм. Після модернізації 1916 року було введено брезентову стрічку із металевими ланками для набоїв. Але недоліком кулемета було підвищене нагрівання стволу, тому стрічку застосовували рідше. Подача магазину чи обойми здійснювалася штоком газового поршня.

Прицільні пристосування складалися з секторної планки і мушки. Ще одна особливість – мушка встановлена рухомо на спеціальному важелі, який пересувався в залежності від нагріву стволу. Таким чином вводилася поправка на зменшення енергій кулі і швидкості при нагрітому стволі.

Управління кулеметом проводиться за допомогою ручки з спусковим гачком.

M1907 Saint-Étienn встановлювався на станки зразка 1907 року та 1915 року. Головна відмінність – зменшення ваги.

ТТД  Modèle 1907 Saint-Étienn :

довжина стволу : 710 мм ;

початкова швидкість кулі : 700 – 720 м/с ;

прицільна дальність : 2400 м ;

місткість стрічки : 25 або 300 ;

темп стрільби : 4 – 600 постр./хв.;

бойова маса кулемета : 52 кг ;

маса станка : 26,5 (1907р.), 32,7 (1915р.) кг ;

довжина тіла : 1180 мм.