Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » станкові кулемети

ДС-39

Дегтярёв станковый – 39

С Р С Р

Застосування кулемета „Максим“ протягом 1 Світової війни, Громадянської та інших конфліктів виявили його головну ваду – дуже велика вага. Зайнятися розробкою його наступника у РСЧА зумовило і створення у зарубіжних країнах кулеметів з повітряним охолодженням стволу.

Роботу над таким зразком розпочав у 1930 році конструктор Ковровського збройного заводу В.А. Дєгтярьов (рос.: Дегтярёв). Прототип було створено до кінця року. Після перших полігонних випробувань зразок доопрацьовується 4 роки але у 1934 році він знову виявився не готовим до прийняття на озброєння. Ще 4 роки було потрачено на переробку вузлів імеханізмів. І знову кулемет не проходить полігонних випробувань.

Уже з початком 2 Світової війни, у яку вступив і СРСР, 22 вересня 1939 року на озброєння прийняли „7,62-мм станковый пулемёт образца 1939 г. - ДС-39 (Дегтярёва, станковый)“. Абревіатура „ДС“ очевидно прийнята асоційовано з попередніми розробками Дєгтярьоваа : ДП, ДА, ДТ.

ДС-39 було запущено у масове виробництво замість кулемета „Максим“ на Тульському збройному заводі (ТОЗ). За короткий термін випустили близько 10.000 одиниць. Кулемет мав деякі переваги, але головна вада – низька надійність, – не дала змоги зразку стати основним станковим кулеметом РСЧА. Весь час експлуатації виявляв його серйозні недоліки : розриви гільз у патроннику, заклинювання при застосуванні у польових умовах тощо. Проблеми виявилися і під час радянсько-фінської війни, де кулемет пройшов бойові випробування.

В умовах очікування війни Червона Армія не мала надійного станкового кулемета. За кілька днів до її початку, у червні 1941 року, вирішили випуск ДС-39 припинити, повернувши знову у виробництво модернізований „Максим“. Деякі джерела повідомляють що кулемети вилучали із частин уже в ході війни. Мабуть, це не відповідає дійсності. Очевидно що кулемети ДС-39 застосовували переважно до їх бойових втрат, технічного виходу з ладу або при поновленні бойового складу частин.

Німецька армія трофейні ДС-39 застосовували на Східному фронті, прийнявши на озброєння з шифром MG 218(r). Також трофейні кулемети використовувала до кінця війни і армія Фінляндії.

Під час війни Василь Олексійович Дєгтярьов продовжує вдосконалення зразка, приймає участь у новому конкурсі. Дослідний кулемет ДС-42 був позбавлений головних недоліків але у 1943 році на озброєння була прийнята інша розробка.

Дегтярёв станковый - 39 має класичну схему станкових кулеметів : без прикладу, з повітряним охолодженням стволу, стрічковим боєживленням. Кулемет встановлювався на станок 3-ногу. Що цікаво, радянські фотографії та малюнки зображують ДС-39 переважно без щита ; німецькі фронтові фото – з щитом.

У ДС-39 боєприпасами служать гвинтівкові набої 7,62×54R Мосін.

Автоматика кулемета працює за принципом ВПГ. Газовий механізм розміщено під стволом. Застосовано газовий патрубок з вбудованою газовою камерою з регулятором. Постріл проводиться з відкритого стволу. Після натискання на спуск (або автоматично), затворна рама із затвором йдуть вперед досилаючи патрон у ствол. Замикання патронника – бойовими упорами, які приводяться в дію ударником. Цей механізм запозичено у ручного ДП. ДС-39 має буферний пристрій, який вмикали для збільшення темпу вогню. Ручка буфера встановлена на затильнику ствольної коробки між ручками управління. Повертально-бойовий механізм розміщено під ствольною коробкою із зміщенням вліво. Ручка зведення затвору розміщена справа.

Спусковий механізм ударниковий, забезпечує ведення вогню у автоматичному режимі. Ударник знаходиться у затворі. Управління кулеметом проводиться двома вертикальними ручками і двома спусковими гачками.

Ствол у кулемета швидкозмінний. Для цього приєднано ручку. По всій довжині ствол для ефективнішого охолодження має кільця діаметром від 55 мм до 35 мм. Проте відзначалося що в умовах високої температури повітря охолодження недостатнє. Канал стволу з 4^-ма правосторонніми нарізами кроком 240 мм. ДС-39 обладнано конусоподібним полум’ягасником.

Ствольна коробка кулемета служить для розміщення затворної рами з затвором, механізмів автоматики, боєживлення, спускового механізму, приєднання стволу, встановлення на станок.

Боєживлення „Дєгтярьова, станкового“ проводиться з брезентової стрічки. Патрони з латунною гільзою застосовувати заборонялося.

Прицільні пристосування механічні. Цілик рухався по рамковій вертикальній стійці із нанесеними поділками для важкої або легкої куль. ДС-39 розрахований для встановлення оптичного прицілу.

Станок 3-ножний із змінною лінією висоти вогню та механізмом тонкого наведення. Якщо конструкція кулемета і була пристосована для ведення зенітного вогню (змінний темп), то станок дозволяв стрільбу тільки по наземних цілях.

Щит приєднувався до станка і мав отвори для стволу і для оптичного прицілу.