29-mm Spigot Bombard Blacker

В. Б р и т а н і я

Прийняття на озброєння британської армії даного зразка було вимушеним через втрату великої кількості озброєння у поразці під Дюнкерком, як і гранатомета Нортовера. Маючи на меті по-швидше озброїти армію засобами протитанкової оборони військове керівництво приймало такі рішення.

У конструкції бомбарди Блейкера (Blacker Bombard) застосовано стержневий спосіб метання надкаліберним снарядом з короткого стволу. Зразок також має назву 29-mm Spigot Mortar, де „29 мм“ вказує на діаметр стержня. За класифікацією бомбарда належить до станкових гранатометів з класичним способом пострілу по настильній траєкторії. Слово „міна“ застосовувалося через конструкцію самих боєприпасів, основу яких становили артилерійські міни.

Конструктор зброї – підполковник англійської армії Стюарт Блейкер. Його розробка спочатку не зацікавила військових але потім на прийняття на озброєння вплинуло рішення прем’єр-міністра Черчіля.

Гранатомет почав поступати у війська з кінця 1941 року. Потім їх передавали у підрозділи територіальної оборони. Виробництво завершили у 1944 році, а застосовували до кінця війни. Було випущено (за різними даними) 19 – 22 тисяч одиниць.

Гранатомет Блейкера призначався для ураження піхоти, танків та знищення укріплень. Застосовували модифіковані осколково-фугасну міни калібру 81 мм масою близько 9 кг. Маса заряду ВР становила близько 5 кг. Протитанкова дія засновувалася на кінетичній енергії гранати та фугасній. Для цього застосовували інший підривник.

Заряджання проводилося з дульної частини стволу.

Прицільна дальність пострілу не переважала 100 м, а ефективна по точкових цілях – до 50 метрів.

Гранатомет складався з стволу із казенною частиною, підйомного механізму, захисного щита і 4-ножного станка. Станок був надто масивним (100 кг), а загальна маса гранатомета – близько 150 кг. Це значно впливало на маневрені характеристики зброї. Тим більше, що дальність пострілу був малим. Тому бомбарду часто застосовували для позиційної оборони. При цьому станок не застосовували а встановлювали гранатомет на бетонну основу в окопі чи траншеї.

Обслуга у такому випадку складалася з 3 бійців. При застосуванні в піхоті обслугу збільшували до 5 осіб, які переносили станок та боєприпаси.

Стюарт Блейкер деякі технічні рішення бомбарди застосував при створенні ручного гранатомета PIAT, сконструйованого під його керівництвом.