Sturmgewehr 44 Zielfernrohren
Н і м е ч ч и н а
Перші снайперські автомати /снайперські штурмові гвинтівки/ були створені у Німеччині в період 2 Світової війни. Ще до офіційного прийняття на озброєння штурмових гвинтівок, дослідні автоматичні карабіни Mkb.42 фірм „Вальтер“ і „Хенель“ проходили фронтові випробування в тому числі і в снайперських варіантах. Як відомо, розробка компанії „Вальтер“ не отримала подальшого розвитку, а карабін „Хенель“ перетворився спочатку (за назвою) у пістолет-кулемет МР.43 і МР.44. А потім – у штурмову гвинтівку StG.44.
Усі варіанти конструювалися з можливістю випуску снайперських варіантів. Послідовно вони виготовлялися з оптичними прицілами що перебували на озброєнні Вермахту.
StG.44 Zielfernrohren, як правило, оснащувалася останнім прийнятим на озброєння прицілом Zf.4. З початком 1945 року на фронт поступають інфрачервоні приціли ZG.1229, призначені для встановлення на автомати.
„ШтҐ.44 Цільфенрорен“ відрізнялася від лінійної тільки можливістю встановлення кронштейну для оптичного прицілу.
Патрон – 7,92×33 Kurz 43.
Автоматика працює за принципом ВПГ. Розміщення механізму газовідведення – верхнє. Механізм складається з газової камери з регулятором, газової трубки і газового поршня з штоком приєднаним до затворної рами. Постріл проводиться у передньому положенні затвору після замикання патронника. Замикання стволу здійснюється перекосом затвору. Повертальний механізм встановлений у ствольній коробці, продовжуючись у приклад. Затвор зводиться ручкою встановленою на лівому боці. Екстрагувальне вікно знаходиться на правому боці і має кришку, яка відкривається при кожному пострілі.
Курковий ударно-спусковий механізм розміщений у спусковій коробці і забезпечує одинарний або автоматичний режими ведення вогню. Вибір режимів проводиться поперечним перевідником. Важіль ручного запобіжника встановлений зліва над ручкою управління.
Ствольна коробка і спускова коробки з’єднуються поперечними шпильками. Задня шпилька для обслуговування виймається, а передня служить віссю. Тильна частина спускової та ствольної коробок закривається затильником встановленим на прикладі.
Ствол автомата має 4 нарізи каналу.
Магазин змінний, секторний. Кнопка для його заміни розміщена позаду горловини.
„ШтҐ.44 ЦФ“ має стандартні прицільні пристосування. Кронштейн оптичного прицілу приєднується до ствольної коробки. Приціл Zielfernrohren 4 має збільшення 4×.
Інфрачервоний приціл Zielgerät 1229 Vampir – активного типу. Створювався „Цільґерет 1229“ (виріб для прицілювання) протягом 1943-44 років дослідною установою у Берліні – Forschungsanstalt der Deutschen Reichspost. Випуск проводився фабрикою Ernst Leitz. Всього було випущено і відправлено на фронт на початку 1945 року, як вказується, 310 екземплярів. Для встановлення прицілу автомат обладнувався кронштейном на правому боці ствольної коробки. Сам приціл мав невелику вагу – до 3 кг. Але необхідні для його роботи батареї переносилися у дерев’яному ящику, який закріплювався на спині стрільця. Німецькі конструктори обладнали прицільний пристрій динамкою для зарядження батарей. При послабленні струму боєць крутив ручку. Маса обладнання без прицілу сягала 14 кілограмів.
Приклад автомата виготовляється з бука. Ствольна накладка металева. Ручка управління має дерев’яні щоки.
У комплект штурмової гвинтівки входили пристосування як для самої гвинтівки так і прицілів.
ТТД Sturmgewehr 44 ZF :
довжина стволу : 419 мм ;
прицільна дальність : 800 мм ;
ефективна дальність одинарними пострілами : 600 м ;
початкова швидкість кулі : 570 – 600 м/с ;
темп вогню : 470 – 500 пострілів на хв.;
місткість магазину : 30 ;
маса : 6,0 кг (без прицілів) ;
довжина : 940 мм.
| 
