Автомати схеми „булл-пап“

С Р С Р

У липні 1943 року військове керівництво СРСР прийняло рішення про створення нової системи озброєння на основі автоматного (проміжного) набою, який тільки передбачалося створити.

До кінця року перший варіант патрону було створено і оголошено конкурси на розробку зразків кількох класів : самозарядного карабіна, автомата та легкого кулемета. У 1944 році проведено перші підсумки робіт з конструювання автомата. Як відомо, завершення конкурсів відбулося лише у 1948 році прийняттям на озброєння автомата Калашнікова. І за цей час радянські конструктори створили десятки ескізних проектів та більше 10 експериментальних і дослідних, що проходили полігонні випробування. Серед них кілька з компонувальною схемою „булл-пап“.

Компоновка булл-пап (англ.: bull-pup) – це схема, за якою механізми зброї зміщено назад, а ручка управління знаходиться попереду магазина і з’єднана з УСМ тягою. А функцію приклада виконує ствольна коробка з приєднаним до її тильної частини затильником. Це дозволяє зменшити загальну довжину зброї при однаковій його довжині при класичному компонуванні.

Назва такого компонування звучить однаково українською мовою, англійською чи  російською – булл-пап / bull-pup. Проте, походження назви і саме значення неоднозначні навіть у Англії. „Bull“ у перекладі з англійської – бик, „pup“ – цуценя, „bull-pup“ – перекладається як важке цуценя, а в розумінні англійською мовою – цуценя бульдога. Російсько-радянська термінологія мала визначення „бичок“.

Такий принцип конструювання відомий з 1860^-их років. Патент оформлено дещо пізніше. Перша розробка – британський карабін Thornycroft 1901 року, створений на основі гвинтівки „Лі-Енфілд“. Про його застосування інформація протирічна. Першим серійним зразком з компонуванням „bull-pup“ була протитанкова чесько-німецька гвинтівка MSS.41.

Масово така зброя почала впроваджуватися лише в 70^-ті роки минуло століття. Спочатку це були штурмові гвинтівки : французька FA MAS F1 (1976 р.), австрійська AUG-77 (1977 р.), великобританська L85A1 (1985 р.). Потім „булл-пап“ почали застосовувати при конструюванні пістолет-кулеметів, кулеметів, снайперських гвинтівок, та в інших класах.

Але починаючи з 40^-их років проектування „булпапів“ активно велося у Великій Британії та СРСР. Так, англійські військові першими намагалися отримати на озброєння новітній зразок – штурмову гвинтівку EM-2 (за британським визначенням – Rifle Automatic) з набоєм 7×43, скомпоновану у „bull-pup“. 1951 року систему офіційно прийняли на озброєння але до серійного випуску не дійшло з політичних мотивів. В. Британія вступила в новостворене НАТО і стандартизувала гвинтівковий патрон 7,62×51, прийнявши на озброєння бельгійську „ФАЛ“. Розробки власної основної піхотної зброї відновилися згодом – з експериментальною 4,85-мм гвинтівкою XL64, яка пізніше стала L85A1 (знову-таки) із НАТОвським 5,56-мм набоєм.

У СРСР вважалося, що першою розробкою автомата компонування „булл-пап“ був зразок Германа Коровіна. Та це помилка.

Під час першого етапу конкурсу, 1944 рік, розглядалася розробка конструктора А.С. Прилуцького. Як відомо, тоді жоден із зразків (в тому числі і найкращий – автомат Судаєва) не відповідав вимогам і не пройшов випробування.

Слід зауважити, що всі експериментальні та дослідні зразки протягом 1944-1946 років конструювалися для застосування з патроном 7,62×41. Лише останній тур (1947-48 р.) проводився з набоєм 7,62×39 М43.

Конструкція автомата Прилуцького поєднувала схему булл-пап з суцільною дерев’яною ложею та вкладеною в неї ствольною коробкою та стволом. Верхня частина закривалася кришкою. Принцип роботи автоматики – ВПГ. Замикання стволу – перекосом затвору.

У наступному етапі конкурсу, в 1946 році, серед поданих 16 заявок було кілька проектів у компоновці булл-пап. Серед тих, що були допущені до полігонних випробувань відомі дві розробки з Тульського конструкторського бюро – Коровіна і Коробова.

Автомат Коровіна приймав участь тільки у першому етапі.

Його конструкція була досить простою і складалася з трубчастої ствольної коробки з розміщеними у ній механізмами автоматики та приєднаними до неї стволом, основою магазину, плечовим упором і підствольною накладкою з ручкою управління.

Герман Олександрович Коробов вперше подав свій проект на конкурс лише в 1946 році. Це була відома розробка ТКБ-408 з неофіційною назвою „Бычок“.

Основою конструкція автомата є ствольна коробка до якої приєднано ствол та встановлено механізми автоматики. Закривається коробка кришкою з шарніром у передній частині. Ручка зведення затвору встановлена у передній частині над трубкою газового механізму.

Автомат Коробова ТКБ-408 створено з використанням принципу роботи автоматики – відведення порохових газів (ВПГ). Газовий механізм розміщено над стволом. Постріл проводиться у передньому положенні рухомих частин після замикання патронника стволу шляхом перекошування затвору. Ударно-спусковий механізм дозволяв ведення вогню автоматично або в режимі одинарних пострілів.

Приклад – це дерев’яна деталь, приєднана знизу до ствольної коробки, а на кришку коробки – дерев’яна накладка. Частина стволу та газової трубки закриті дерев’яною накладкою.

Є різні думки щодо цього автомата – від негативних до того, що на озброєння слід було приймати саме автомат Коробова. Так само як прихильники Булкіна вважають що кращим був саме ТКБ-415, а не розробка Калашнікова.

З одного боку – автомат Калашникова вдосконалювався кілька років, а так і не позбувся деяких свої вад ; з іншого боку – невідомо, чи мав би інший зразок таку надійність та популярність у світі. Чи на створення та впровадження у виробництво нових зразків кожні 10-20 років витрачалися б значні кошти.

Але Герман Коробов компонуванню зброї за схемою булл-пап присвятив усе своє життя. Майже до самого кінця існування Радянського Союзу він приймав участь у конкурсах на заміну або доповнення автомата Калашникова, будучи часто його головним конкурентом. Г.О. Коробовим створено більше 10 різних варіантів автоматів як у класичній компоновці, так і в „булл-пап“. Жоден із зразків на озброєння так і не приймався. Огляд діяльності конструктора Коробова – це тема однієї з наступних статей.

Щодо конструювання зброї з компонуванням bull-pup в СРСР та Росії. Можна сказати, що жоден автомат такого типу на озброєння не поступив. У 90^-ті роки в тульському ЦКИБ СОО створено комплекс „Гроза“ у кількох варіантах, виготовлених дослідними партіями та А-91М, що залишився перспективним.

Але „булл-папи“ інших класів у Росії розвинулися. Наприклад, варіанти снайперки СВД – СВУ та СВУ-А, крупнокаліберна АСВК та безшумна крупнокаліберна ВСКК „Выхлоп“.