L 1A1 Self-Loading Rifle
Б е л ь г і я / В. Б р и т а н і я
У 1954 році збройні сили Великої Британії прийняли новий основний зразок – напівавтоматичну гвинтівку „Л1А1“. Незважаючи на те, що англійські зброярі провели досить успішну роботу із створення власного комплексу „патрон-гвинтівка“, до того ж, випереджаючи час. Виходячи з політично-військових обставин – стандартизацію у блоці НАТО нового американського набою, – прийнято рішення про прийняття на озброєння з ліцензованим випуском варіанту бельгійської автоматичної гвинтівки FN FAL. Британські військові відмовилися від головної вади „ФАЛ“ – низької купчастості у режимі автоматичного вогню. Тобто, автоматична гвинтівка стала напівавтоматичною.
Серед кількох варіацій бельгійського зразка (кулемет, гвинтівки з складальним прикладом) британці зупинилися тільки на одному. Це пояснюється і тим, що 1954 року, одночасно з прийняттям на озброєння гвинтівки та патрону, вирішено провести роботи із переробки кулемета „БрЕн“ під новий патрон. Його прийняли на озброєння з індексом „L4“, а згодом у модернізованих варіантах L4A1 – L4A9.
Під час випробувань та підготовки до серійного випуску L1A1 Self-Loading Rifle (Селф-Лойджинг Райфл / самозарядна гвинтівка) „перевели“ у дюймовий вимір. Гвинтівку доопрацювали згідно державних стандартів, а частина деталей мала відмінності у порівнянні з бельгійським зразком.
Випуск L1A1 SLR було розгорнуто у 1958 році Royal Small Arms Factory Enfield. До випуску також підключили Birmingham Small Arms, ROF Fazakerley та Royal Ordnance Factory. Найбільше часу (до 1975 року) випуск проводили на „Енфілд“. А загальна кількість оцінюється більше за 1.000.000 одиниць.
„Л1А1 СЛР“ перебувала на озброєнні британських збройних сил до середини 90-их років минулого сторіччя. З 1980 рр. її почали замінювати на новий комплекс зброї SA80.
За час перебування на озброєнні L1A1 SLR застосовувалася британськими військами у всіх воєнних конфліктах, де вони приймали участь.
Самозарядна гвинтівка L1A1 має гвинтівкове компонування з введенням механізмів автоматики.
Патрон – 7,62×51 NATO.
Робота автоматики заснована на використанні принципу ВПГ. Відведення порохових газів проводиться через отвір у каналі стволу і розміщену над стволом газову камеру. Механізм працює за схемою короткого ходу. Між ствольною коробкою та газовою камерою знаходиться газова трубка у якій встановлено шток з газовим поршнем. Енергія порохових газів діє на поршень і шток передає їх імпульс затворній рамі, а потім повертається вперед силою стиснутої пружини, встановленої на ньому. Газова камера обладнана регулятором, який забезпечує надійність роботи у різних умовах.
Вогонь з гвинтівки проводиться у передньому положенні затворної групи після замикання патронника стволу. Замикання здійснюється перекошуванням затвору відносно затворної рами вниз та зчепленням його з уступом ствольної коробки. Затворна рама має виступи для знімання із внутрішніх стінок ствольної коробки бруду.
Зведення затвору проводять ручкою, встановленою з лівого боку затворної рами. У „Л1А1“ ручка складається у похідному положенні.
Повертальний механізм гвинтівки встановлений у наскрізному отворі прикладу і з’єднаний з затворною рамою штоком.
Ударно-спусковий механізм курковий, забезпечує ведення вогню тільки одинарними пострілами і обладнаний ручним запобіжним пристроєм. УСМ розміщений у спусковій коробці. Важіль, встановлений на спусковій коробці, має положення для переведення у режим запобіжника та режим стрільби.
Ствольна коробка і спускова коробка з’єднані шарніром за основою магазину. До задньої частини спускової коробки приєднано затильник ствольної коробки з отвором для штоку повертального механізму. Верхня частина ствольної коробки закривається кришкою, яка знімається після розведення спускової та ствольної коробок.
Ствол L1A1 SLR довший і має 6 правобічних нарізів кроком 305 мм. На дульну частину стволу встановлюється полум’ягасник американського зразка з поздовжніми щілинами. Він забезпечує також відстрілювання наствольних гранат та примикання багнета.
Боєживлення проводиться з магазинів, які були пристосовані і для кулеметів L4A1. Магазини коробчасті, з шаховим розміщенням патронів.
Прицільні пристосування діоптричні. У мушку вмонтовано ампулу, яка забезпечує її видимість у сутінках та вночі. Основа прицілу встановлена на затильнику ствольної коробки, основа мушки – на газовій камері.
У 1974 році на озброєння було прийнято нічний приціл L2A2 SUIT для встановлення на гвинтівках „Л1А1“. L2A2 Sight Unit Infantry Trilux (не дослівно : приціл піхотний з тритієвим джерелом світла) не потребував додаткового джерела струму, а термін його дії визначався 8 – 12 роками. Приціл був ефективний на віддалі до 500 метрів. При куті зору 8о забезпечував 4-разову кратність. Його маса – 340 грамів, розміри – 188×76×70 мм.
Ручка управління, приклад, ствольна накладка виготовлялися з пластику. На приклад встановлювався один з 4-ох затильників різної товщини.
ТТД L1A1 SLR :
довжина стволу : 554,4 мм (21,7 дюйма) ;
прицільна дальність : 600 – 650 м ;
початкова швидкість кулі : 840 м/с ;
бойова скорострільність : 40 п./хв.;
місткість : 20 патронів ;
маса : 5,02 кг ;
довжина : 1143 мм.
Детальніше про створення та будову див.: „Fusil Automatique Leger FN“ у класі „Автоматичні гвинтівки“
| 
