Ручні кулемети „Мадсен“ зразків 1902 – 1950 рр. та 1924 – 1942 рр.

Д а н і я

Відомо, що перший у світі ручний кулемет був сконструйований на початку 20 століття зброярами „Dansk Rekylrifle Syndikat“ під керівництвом Вільгельма Мадсена (Vilhelm Madsen). Maskingevaer Model 1902 Madsen-DRS та його модифікації були популярними у світі. Вони перебували на озброєнні у десятках армій але переважно невеликих і тому не були в числі наймасовіших. Одним з перших „ручник“ пристосовували для встановлення на легкі 3-ножні станки і для ведення зенітного вогню. Крім сухопутного застосування, виготовлялися „Мадсени“ і для встановлення у літаках. Кулемет пристосовували під гвинтівкові патрони різних калібрів для різних країн.

На озброєнні у Данії „Model 1902 Madsen“ перебував кілька десятиліть проходячи модернізацію у 1918-20 рр., 1940, 1948 та 1950 роках. Виготовлявся до 1955 року. Протягом цього часу його закуповувала та чи інша країна. Зброярі пристосовували кулемет для потреб замовника. Кулемети зразків 1902 – 1950 років до цього часу перебувають на озброєнні кількох армій чи поліції переважно країн Південної Америки.

Але якщо „Мадсен“ моделі 1902 року не тільки відомий у світі, а й охарактеризований сотнями дослідників, то інша розробка, навпаки, не тільки не набула поширення, а й мало відома знавцям зброї.

Мова йде про кулемет „Model 1924 Madsen“ зразка 1924 року. Більше відомо про такий кулемет у танковому варіанті. Інформація, що він виготовлявся на експорт або про перебування на озброєнні у самій Данії часто має протиріччя. Але про випуск кулемета для потреб Вермахту під час окупації Данії згадує не один історик зброї. Кількість виготовлених невідома. Але уточнюється, що кулемет було перероблено для застосування із стрічкою. Такий кулемет називають „Madsen Model 1924/42“.

Більш за все, це було пристосування танкового кулемета в ручний з переробкою живлення. Подібно до авіаційних зразків у німецькій армії. Кулемет іноді класифікують як універсальний. Це справедливо, бо зразок також встановлювали на 3-ножний станок.

Конструкція зразків 1902 року та 1924 року подібна. Обидва кулемети мають занадто складну будову і не технологічні у випуску. Проте відзначаються як надійна зброя. У зразка 1924 року змінена конструкція механізму автоматики, застосовано складальний приклад і пістолетну ручку. У зразка 1924/42 р. змінено механізм боєживлення. У кулеметах першого типу (1902-50 рр.) при модернізації частково застосовувалися рішення „Мадсена“ 1924 року.

такий зразок зустрічається рідко

Конструкція кулемета „Мадсен М.1924“ була застосована у зразку 20-мм Madsen М.1935, що класифікується як протитанкова гвинтівка чи легка автоматична гармата, в залежності від типу установки : на сошці чи колісно-триножному станку. Також – у автоматичній гарматі калібру 23 мм.

Кулемет „Мадсен 1924/42“ для німецької армії був пристосований для застосування з патроном 7,92×57 Mauser.

Принцип роботи автоматики – КВС. Постріл проводиться у передньому положенні затвору. Повертальний механізм із короба переміщено за його межі і встановлено у трубці, приєднаній до затильника. Зведення затвору проводиться ручкою маятникового типу, розміщеною з правого боку короба.

Ствол повністю розміщено у кожухові з вентиляційними отворами. Зустрічаються зразки із суцільним кожухом виготовленим з листа броньованої сталі. Канал стволу має 4 правосторонні нарізи з кроком 240 мм.

Боєживлення кулемета модифікації 1942 року стрічкове. Споряджена стрічка має масу 3,1 кг, а з коробкою – 4,4 кг.

Прицільні пристосування у „Мадсенів“ – секторна планка. У зразка М.1924/42 – стійковий приціл. Основа мушки встановлена у кінці стволу.

Приклад кулемета 1924 року – металевий, знімний. Закріплюється хомутом до трубки повертального механізму. Ручка управління приєднана до коробки спускового механізму. Сошка встановлюється у кінці стволу.

ТТД  M.1924/42 Madsen :

довжина стволу : 478 мм ;

прицільна дальність : 800 м ;

початкова швидкість кулі : 700 м/с ;

темп вогню : 1100 постр. за хвилину ;

місткість стрічки : 100 ;

маса : 15 кг ;

довжина : 1150 мм.