Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » реактивні станкові гранатомети

M-40RR

Model 40 Recoilless Rifle

С Ш А

Американська піхота у перший час після Другої світової війни мала досить ефективні протитанкові засоби : ручні реактивні гранатомети М-9 та М-20 „Базука“, універсальний М-18 та станковий М-20. Але це була зброя рівня взвод-рота для боротьби у ближній зоні оборони. Крім того, конструктори танків почали створювати зразки з підвищеною товщиною броні і боєприпаси легких гранатометів післявоєнної розробки уже не були достатньо могутніми. Потрібно було створити зброю для протидії танкам на більшій віддалі. І головне, з перспективою зростання їх захищеності. У 1951 році на озброєння у США поступив 105-мм гранатомет М-27. Проте, він не задовольняв військових і після прийняття на озброєння наступного зразка, М-27 вилучено з військ.

Model 40 Recoilless Rifle армія США прийняла на озброєння у 1953 році. За тактико-технічними характеристиками зразок відноситься до безвідкатних гармат. Хоч у американській армії він має визначення „рікойлесс райфл“ (безвідкатна гвинтівка), як і станкові реактивні гранатомети та ручні реактивні гранатомети. Частина джерел у назві вказує і калібр – 106-мм М-40.

Model 40RR поступала на оснащення розвідувальних та піхотних батальйонів, морську піхоту. Застосовувалася як переносна-перевізна або встановлювалася на автомобільну чи броньовану техніку. За час виробництва проводили модернізацію і гармата отримувала індекси М-40А1, М-40А2, М-40А3. У сухопутних військах США почав замінюватися на ПТРК з 1970 років. Гармата М-40RR у своєму класі є одним з наймасовіших та найбільш розповсюджених зразків озброєння. Перебувала на озброєнні більше ніж у 50 країнах. У наш час продовжує перебувати на озброєнні значно меншої кількості армій. Найпізніше, у 1993 році, М-40 з’явилася в збройних силах Естонії. За весь час експлуатації гармати, ліцензований випуск її або боєприпасів проводили в Японії, Ізраїлі, Швеції, Австрії, Франції, Іспанії. Армія Швеції, очевидно, мала на озброєнні М-40 або недовгий час, або одночасно з власною Pvpj 1110, що перебуває на озброєнні до цього часу. Протягом більше 60 років застосування М-40 показала свої високі показники у багатьох війнах. Під час Індійсько-Пакистанської та Ірансько-Іракської воєн її застосовували обидві сторони. Нині гармата має бойове застосування у конфліктах в Лівії та Сирії.

„Модел 40 Рікойлесс райфл“ – нарізна безвідкатна гармата, призначена для протитанкової оборони, боротьби з піхотою противника, легкою броньованою технікою, знищення вогневих точок.

У М-40, мабуть вперше з усіх, застосовано спарений ствол (пристрілювальний) меншого калібру з вогнепальним способом проведення пострілу. Він служить для уточнення наведення основного стволу.

Обслуга гармати у перевізному варіанті складається з 3 бійців.

Боєприпаси унітарні, гільзового заряджання – 106×607R. Застосовувалося не менше десяти різновидів снарядів, в залежності від призначення і країни-виробника. Гільзи металеві, циліндричної форми із закраїною. На більшій частині поверхні гільзи зроблено круглі отвори для виходу порохових газів у камеру заряджання. Такий метод застосовувався і в американській системі М-20, але меншого калібру та довжини гільзи.

Для збройних сил США випускалися снаряди протипіхотної і протитанкової дії, навчальні.

M344 HEAT та модернізований M344А1 HEAT – бронебійні кумулятивної дії (HEAT – High-Explosive Anti-Tank). Маса снаряду становить 7,96 кг ; маса ВР – 1,27 кг ; боєприпасів повністю – 16,71 кг. Товщина пробитої броні може досягати 400 мм.

M346A1 HEP-T – снаряд бронебійно-фугасний з пластичною вибуховою речовиною (HEP-T – High Explosive Plastic-Tracer). При ударі об перешкоду тонкостінний корпус розрушується і пластична ВР масою 3,5 кг підривається зовні. Броня пошкоджується фугасною дією. Масові показники аналогічні бронебійним боєприпасам завдяки тонкостінному снаряду.

M581 APers – трасуючий протипіхотний (APers – Antipersonnel). Снаряд шрапнельного типу : має 6000 елементів у вигляді легких стальних стрілок. Маса снаряда 9,9 кг. Маса ВР – близько 5 кг. Повна маса становить 18,6 кг.

М368 – боєприпаси для практичної стрільби з інертним снарядом.

Частина виробників з інших країн конструювали снаряди для стрільби різного призначення або із власними змінами.

RAT 700 (Австрія) – бронебійний.

106 3А (Швеція) – бронебійний.

NR 601 HESH-T (Франція) – снаряд з вибуховою речовиною Composite A3.

M-DN11 (Іспанія) – снаряд фугасної дії.

PFF (Італія) – осколково-фугасний.

Заряджання гармати „Модел 40РР“ проводиться з казенної частини стволу.

Ствол має основну частину, до якої приєднано казенну частину із затвором та соплом. Канал основної частини стволу нарізний. Постріл здійснюється у зарядній камері. Порохові гази починають розгін снаряда в стволі. І одночасно виходять у камеру крізь отвори в гільзі, а потім назад через сопло, врівноважуючи силу відбою.

Затвор встановлено на казенній частині стволу шарнірно і відкривається з допомогою ручки вбік. У затворі вмонтовано сопло та стріляючий пристрій. З’єднання затвору з казенною частиною здійснюється поршневим способом, а замикання – його поворотом. Тобто, затвор має на бічній поверхні 4 виступи з різьбою. При повороті затвору на шарнірі виступи входять у вирізи казенника. Потім затвор прокручується і різьба на його виступах з’єднується з різьбою на вирізах. Ствол має виступи та інші прилаштування для розміщення його на станку і закріплення різних пристосувань. Казенна частина та дульний отвір у похідному положенні закриваються брезентовими чохлами.

Прицільні пристосування забезпечують ведення вогню прямим наведенням, настильною стрільбою або навісною, у тому числі і з закритих вогневих позицій. Основний приціл у американській армії телескопічного типу. При сучасному застосуванні застосовуються більш досконалі приціли.

Дальність прицільного вогню по точкових цілях становить 1350 м. Ефективна дальність – до 1200 метрів по нерухомих цілях, а по рухомих – до 900 метрів. Дальність пострілу по площадкових цілях може досягати 6800 м.

Спарений пристрілювальний ствол майже завжди називають кулеметом. Це тому, що калібр – 12,7 мм, як у „Браунінга“ М-2. А більше спільного – нічого.

Офіційна назва – M-8 .50 cal spotting rifle. Це напівавтоматична зброя, що працює за принципом відведення порохових газів з стволу. Набій має спеціальну трасуючу кулю, щоб її балістика на дальності прямого пострілу співпадала з балістикою снаряду. Набої розміщуються в коробчастому магазині. Гвинтівка жорстко закріплена на стволі гармати. При наведенні на ціль навідник робить постріл з гвинтівки і слідкує за трасером кулі. Потім або робить постріл з гармати або вносить корективи у наведення.

Управління гарматою здійснюється за допомогою ручок механізму наведення. По горизонталі ствол може обертатися довкола. Вертикальний кут наведення : від -17^о до +65^о.

Станок М-79 має циліндричну основу та опори. Верхня частина основи забезпечує кругове обертання стволу. Знизу закріплено ноги-опори так, що вони можуть складатися одна до одної. При встановленні опори розводяться в боки. Одня з опор має коліща для зміни позиції на полі бою.

При встановленні М-40 на джип опори розміщуються зверху кузова, а ноги задніх притискаються з боків.

Ствол може швидко зніматися із станка і переноситися з допомогою ручок, прилаштованих на ньому.

ТТД Model 40 RR :

довжина стволу : 2690 мм ;

початкова швидкість : 503 м/с (кумулятивний) ;

прицільна дальність : 1350 м (бронебійний) ;

бойова швидкострільність : 5 пострілів/хв.;

довжина : 3404 мм ;

маса : 210 кг.

Мобільні установки з Model 40RR

На початку застосування – на джипах M-38A1 або M-151.

Пізніше – на HMMWV M-998 (Хаммер)

У 1950 рр. для морської піхоти США створено самохідну установку М-50 Ontos. Установка мала 6 стволів М-40А1 та 7,62-мм кулемет.

Також гармату розміщували на БТР М-113.

Японська армія мала самохідну установку „Тип 60“ з двома М-40.

Мабуть кожна армія застосовувала власні транспортні засоби для мобільності М-40. Такі установки найчастіше розміщувалися на джипах. Найбільш відомі – ізраїльський AIL Storms, англійський Land Rover, французькі, пакистанські.