Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » реактивні станкові гранатомети

LG.40

7,5-cm Leichtgeschütz 40

Н і м е ч ч и н а

Розробку безвіткатних гармат у Німеччині проводили з середини 30^-их років минулого століття. Для секретності зразки називали „Leichtgeschütz“. На жаль, в українській мові немає відповідного визначення для точного перекладу слова „geschütz“. Більш точне є російською мовою – „орудие“. Повний переклад – легке „орудіє“. Тобто, легкі гармати класичного типу. Конструкторські роботи проводили кілька підприємств. До кінця війни німецька армія отримала 4 зразки зброї такого типу. У 1940 році на озброєння було прийнято два зразки : 75-мм та 105-мм. Німецька армія в той час калібр важкого озброєння позначала у сантиметрах.

Зразок меншого калібру поступав у елітні війська – підрозділи повітряно-десантних військ Люфтвафе і СС та гірсько-стрілецькі. Гармата була пристосована для десантування парашутом в контейнері.

Спершу модель створили у 1937 році спеціалісти фірми „Крупп“ і він мав назву LG.1. Виготовлена перша партія зразка мала недоліки. Доопрацювання провели фахівці компанії „Рейнметал“, яка і здійснювала подальше виробництво уже з більш відомою назвою. Всього виготовлено лише 450 одиниць. Перше бойове застосування пройшло навесні 1941 року під час повітряно-десантної операції на острові Кріт.

7,5-cm Leichtgeschütz 40 – динамо-реактивна (безвідкатна) гармата або – станковий гранатомет. Застосовувалася для знищення укриттів, броньованих цілей і піхоти. Система складається з стволу, казенної частини, затвору і прицілу та станка.

Калібр – 75 мм. Використовувалися спеціально створені боєприпаси але для спрощення виробництва застосовували снаряди від 75-см класичних гармат. Дані про снаряди (особливо бронебійні) наводяться різні. Німецька армія мала на озброєнні кілька 75-мм гармат класичного типу : польову leIG 18, гірську Geb.G 36 і протитанкову PaK 40. Частина створених для них снарядів були взаємозамінними. Наприклад, кумулятивні снаряди Gr.38HL (з додатковими позначеннями /A, /B, /G, що вказувало на тип підривника) застосовувалися у польовій та гірській гарматах. Тобто, і в безвідкатній. Але для LG.40 вказують товщину броні яку вона пробиває – 50 мм, тоді як вони мають пробивну дію 75 – 100 мм. Маса снарядів становить 3 кг.

Застосування бронебійних (кінетичних) снарядів не могло мати ефективності, бо снаряд гірської гармати маючи початкову швидкість 475 м/с пробиває до 50 мм броні, а початкова швидкість снарядів у „безвідкатки“ – 350 – 370 м/с.

Осколково-фугасні снаряди були досить ефективними і за вражаючою дією і за дальністю польоту, зважаючи на скромну масу самої гармати.

Гільза мала пластмасове дно з встановленим капсулем. При пострілі дно викидалося крізь сопло потоком порохових газів метального заряду.

LG.40 має ствол з прикріпленою до нього патронником масивною казенною частиною у формі прямокутника. До казенної частини на шарнірі приєднано клиновий затвор із стріляючим механізмом та соплом. Затвор горизонтальний, відкривається на правий бік за допомогою важеля.

Приціл артилерійського типу встановлювався на основі з лівого боку.

Станок „Лайхтґешютц 40“ має схожість з кулеметними. Складається з верхньої та нижньої частин. Ствол прикріплено до станка двома цапфами, що мають змогу прокручуватися для надання стволу необхідного кута. Основа верхньої частини насаджується на шворінь нижньої частини і може обертатися довкола при куті наведення стволу від +10 – до +20 градусів. При такому куті може проводитися і постріл в будь-якому напрямі без переміщення станка. До того ж, на максимальну дальність. При більшому та меншому кутах постріл можна проводити при секторі +/– 30 ^о.

Підйомний механізм секторний забезпечує ведення вогню при кутах від -15 до +42 градусів.

Переміщення верхньої частини станка для наведення в ціль проводиться коліщатами розміщеними з лівої сторони.

Нижній станок виконано комбінуванням колісного ходу для переміщення з трьома опорами (двома задніми і однією спереду) для ведення вогню. При підготовці до бою задні опори роз’єднуються і розводяться вниз та в сторони і в крайніх точках фіксуються. Для з’єднання одна з опор має замок і кільце для переміщення гармати. Передня опора піднімається вгору.