L 2 Battalion Anti Tank /  L 4 Mobile BAT

В. Б р и т а н і я

Після створення у США та Німеччині в роки 2 Світової війни реактивних та динамо-реактивних систем роботи над цією темою почалися і у Великій Британії. Протягом 1940 – 50^-их років британські військові застосовували американські зразки. Англійським конструкторам не вдавалося створити зброю, що задовольняла б військових. Головною проблемою була надмірна маса та громіздкість. Казенна частина стволу L1 дещо нагадує космічну ракету. Калібр 120 мм перевищує усі системи даного класу.

Цей та інші прототипи мали невелику відмінність від звичайних артилерійських систем. Боєприпаси відрізнялися від боєприпасів класичних гармат можливістю робити постріл реактивним способом. Але саме боєприпаси задовольняли британських військових. Протягом вдосконалення та виробництва безвідкаток у Великій Британії боєприпаси зазнавали змін тільки в розширенні номенклатури снарядів.

У 1953 році на озброєння сухопутних військ прийняли першу безвідкатну гармату.

L2 Battalion Anti Tank, як видно з назви, в першу чергу призначалася для боротьби з танками. У ті роки системи даного типу були найпотужнішою зброєю для передніх ліній оборони, прикриття флангів тощо.

„Л 2 Батальйон Анти Танк“ була основою протитанкової оборони піхотних батальйонів. Проте, не надовго. Проблема та ж – громіздкість. Маса у бойовому положенні L2 BAT сягала за 1 тону, що було проблемним при встановленні на позиції. А розміри не забезпечували швидкого обладнання самої позиції.

Нарізний 120-мм ствол зазнав змін. Особливо затворна частина. Встановлено 1 сопло замість 4 або 6 як у прототипів. Замикання каналу – вертикальним переміщенням затвору із соплом.

Ствол встановлювався на полегшений, у порівнянні з класичними гарматами, колісний лафет. Водночас, колісний хід був досить важким. Щит також важив кількасот кілограмів.

Снаряд типу HESH (бронебійно-осколковий) з пластичною ВР мав дальність ураження до 1800 м. Маса снаряда – 12,8 кг. Початкова швидкість – 470 м/с.

„Л2 БАТ“ невдовзі переробили і на озброєння прийняли наступний зразок. А випущені гармати передали у війська територіальної оборони з невеликими оновленнями.

L 4 Mobile BAT – це ще один спосіб отримати більш мобільну систему на основі вже прийнятої „Л 2 БАТ“. Визначення „мобільність“ вказує в першу чергу не на розміщення на транспортному засобі. Основна ціль модернізації – зменшення маси.

„Л 4 Мобілє БАТ“ позбувся щитового прикриття. З правого боку стволу, перед навідником, встановили невеликий щит. Він захищав голову. А якщо гармата розміщувалася не в окопі, а відкрито, то інші частини тіла стрільця були не захищені.

Зліва стволу закріплено кулемет L4 BrEn, який служив як пристрілювальний, подібно до американської гармати М-40.

Верхній та нижній станки лафета залишено міцними та важкими. Колеса – ті ж самі.

Буксирування гармати L4 MoBAT проводилося джипом, автомобілем чи гусеничним тягачем. Гак закріплено біля дульного зрізу стволу.

Зменшення маси до 770 кг полегшувало встановлення гармати на позиції силами обслуги.

Крім того, габарити уже дозволяли встановлення „Л4 МоБАТ“ в кузов автомобіля або на тягач чи БТР.

Бойові можливості системи залишилися без змін.

У середині 1960^-их років L2 BAT та L4 MoBAT почали замінювати на модернізовану безвідкатну гармату L6 WomBAT.

Замінені зразки вилучали з бойових підрозділів і передавали в частини територіальної оборони. Згодом провели їх модернізацію. Головна відмінність – встановлення пристрілювальної гвинтівки М-8С, як у М-40 та Л-6. Обидва, L2 і L4 отримали нове однакове позначення –  L7 ConBAT (від : Converted / конвертація).