37-мм Противотанковое ружьё „К“
С Р С Р
(опис конструкції написано відповідно до службової інструкції ГАУ РСЧА затвердженої 5 січня 1934 року)
Систему Курчевського відносять до різних класів зброї. Безумовно, це протитанкова зброя з кінетичною дією на ціль бронебійно-розривного снаряда (в інструкції – бронебійна граната). На озброєнні зразок перебував з назвою „противотанковое ружьё“, тобто відноситься до бронебійних гвинтівок / рушниць. А за способом пострілу – це безвідкатна гармата. Як говориться в інструкції, створено на основі динамічно реактивного принципу.
Конструктор системи – Курчевський Леонід Васильович. Народився він у 1890 році і був страчений як ворог народу в період 1937-39 рр. Розробку реактивних систем проводив з 1923 року, працюючи у Комісії в справах винаходів. У 1924-29 рр. був осудженим але не полишав своїх задумок. З кінця 20-их років створив кілька безвідкатних систем різного калібру для встановлення на мотоцикли, танки, кораблі, катери, автомобілі і, навіть, на літак-винищувач. Також – буксирну гармату калібру 76,2 мм та 37-мм рушницю. Усі зразки виконано на основі схеми „навантажений ствол“, в основному переробкою з класичних артилерійських систем. Курчевський працював під патронатом Тухачевського і для нього було організовано „Управління уповноваженого з спеціальних робіт“. Після арешту Тухачевського, було сфабриковано справу і проти Курчевського. Його оголосили ворогом народу, роботи визнано не перспективними і направленими на підрив боєздатності РСЧА за завданням Тухачевського. Вирок – вища міра, – оголошено в кінці 1937 року. Точна дата виконання невідома.
Серед багатьох розробок на озброєння, крім 37-мм, було прийнято лише кілька.
Найбільш відома „Батальонная пушка Курчевського“ – 76-мм піхона гармата БПК та встановлена на автомобіль ГАЗ-ТК (модифікований ГАЗ-А).
37-мм безвідкатний протитанковий гранатомет-рушниця „К“ прийнято на озброєння і розгорнуто випуск у 1932-33 роках. У конструкції застосовано кілька оригінальних рішень : унітарний патрон з гільзою, яка згорає під час пострілу, оптичний приціл із окуляром, що повертається для зручності ведення вогню з різних положень. Також оригінальним був і спосіб ініціювання метального заряду патрона. Капсуль встановлювався зовні стволу і сполучався отвором у стволі.
Гранатомет встановлювався на легку 3-ногу і опору, завдяки якій проводилося горизонтальне та вертикальне наведення.
Ствол відкритий з дульної частини та казенної. Довжина стволу становить 1250 мм ; довжина лотка – 333 мм ; довжина сопла – 420 мм. Канал стволу має 12 нарізів правого ходу з кутом 5о 58`41``. Діаметр каналу по нарізах – 37,5 мм, по полях нарізів – 37 мм.
Поверхня стволу має кільцеве оребрення від сопла протягом 788 мм : спочатку циліндричне потім конусне. Інша частина поверхні стволу гладка.
До стволу прикріплено стріляючий та запобіжний механізми, приціл та магазин з капсульною рейкою і подавальним пристроєм. Ствол встановлюється на сошку та підйомно-поворотний механізм опори.
Заряджання проводилося з дульної частини механічно. Патрони розміщувалися у трубчастому магазині розміщеному над стволом. До дульної частини стволу пригвинчується лоток, який служить для переведення набоїв з магазину в ствол. До казенної частини кріпиться сопло. Казенна частина всередині має камеру для проводиться постріл. Тильна частина камери зроблена так, що патрон закріплювався в ній дном гільзи. Канал стволу має нарізну частину та камеру в якій здійснюється постріл. В кінці камери – канал для виходу порохових газів у сопло. Діаметр каналу – 29 мм. Знизу камери – наскрізний отвір, який служить для проходження іскор капсуля-ініціатора.
Набій унітарний із згораючою гільзою з нітротканини та дном, яке при пострілі руйнується і вилітає через сопло. Маса снаряду – 960 г.
Патрон складається із снаряду, гільзи, дна, метального та ініціюючого зарядів. Снаряд (бронебійно-розривна граната) виготовлений із сталі. З тильного боку снаряда є простір для розміщення розривного заряду масою 9 г. Канал і дно снаряда закривається піддоном з встановленим підривником МД-4 ударної дії. Піддон служить і для приєднання метального заряду з гільзою. Ребро піддона виготовлено так, що під час пострілу воно роздувається пороховими газами і служить як обтюратор. Це зроблено для полегшення заряджання, що здійснюється з дульного боку стволу. Метальний заряд – 190 г пороху марки „МСК“. Порох зібрано у 3 пучки з’єднані послідовно. Ініціюючий заряд – 4 грами пороху, що розміщені довкола задньої частини гільзи.
Капсулі встановлювалися окремо у рейку. При перезаряджанні рейка просувалася на крок і наступний капсуль розміщувався у потрібному місці. Капсуль мав вмонтовану дробинку, яка служила для пробиття гільзи патрону для більш надійного ініціювання заряду.
Дно гільзи влаштовано таким чином, щоб при досиланні укріплювалося у вирізах камери стволу.
Патрони вкладаються у магазин ззаду. Трубка вміщує 3 патрони. Подавання набоїв проводиться штангою за допомогою ручки встановленої з лівого боку. Перед веденням вогню наповнюють магазин, потім досилають один у ствол і вкладають у магазин ще один. Рейка з капсулями повинна бути встановлена до заряджання.
Для того щоб дослати патрон у патронник необхідно за допомогою ручки просунути штангу вперед (патрон випав з магазину на лоток) і посунути штангу назад (патрон повинен ввійти у ствол до закріплення дна гільзи у камері).
Постріл здійснюється спусковим і стріляючим механізмами, розміщеними з лівого боку стволу. Стріляючий механізм напівавтоматичний. Зведення проходить при першому заряджанні та перезаряджанні. Механізм обладнано ручним запобіжним пристроєм. Спускова ручка встановлена біля основи сошки і з’єднана з механізмом тягою, що проходить під стволом.
Постріл може здійснюватися з різних положень, у тому числі і стоячи але за однієї важливої умови – жодна частина тіла чи обмундирування не повинна знаходитися в зоні виходу порохових газів. Небезпечна віддаль позаду – до 25 метрів. Стандартні положення ведення вогню – сидячи або напівлежачи з розміщенням ніг наперед. Ведення вогню можна проводити і без підставки без задіювання підйомно-поворотного механізму. Механізм забезпечує зміну дальності пострілу (вертикальне наведення) та в горизонтальній площині не перевстановлюючи сам гранатомет. Застосовано простий спосіб, де коліща прокручують і воно перекочується по основі стійки. Вертикальне наведення проводиться за допомогою гвинтового механізму прокручуючи ручку на стійці.
Сошка має 3 опори, які встановлювалися під різним кутом, що забезпечувало змінну висоту лінії вогню. При транспортуванні ноги-опори складалися вперед.
Приціл оптичний, встановлюється на ствол за допомогою основи. Точніше, основа встановлюється на ствол, а сам приціл має швидкознімне кріплення до основи. У похідному положенні приціл переноситься окремо від гранатомета у сумці. Перші випуски РГ „К“ оснащувалися простим прицілом, де окуляр встановлено під кутом 90о вгору. Це зроблено через особливість розміщення стрільця під час пострілу. Наступні випуски гранатомета мали приціл, в якому окуляр повертався довкола поздовжньої вісі прицілу. Тобто, в окуляр можна було дивитися зверху чи збоку.
Приціл мав 2-кратне збільшення з кутом зору 10о. Сітка прицілу мала 3 кільця для прицілювання на дальність 200, 300 та 500 метрів. Шкала прицілювання мала поділки до 1000 метрів з кроком 100 м.
Ефективна дальність пострілу – до 500 метрів. На цій відстані снаряд мав швидкість 386 м/с при висоті траєкторії 1,6 метра.
ТТД 37-мм БГ „К“ :
довжина стволу : 1250 мм ;
початкова швидкість кулі : 525 м/с ;
прицільна дальність : 1500 м ;
місткість магазину : 3 патрони ;
швидкострільність : 6 - 15 постр./хв., залежно від положення ;
довжина : 2006 мм ;
маса у бойовому положенні: 32 кг ;
маса повна : 35 кг.
У комплект входить чохол для гранатомета, у якому є відділення для банника, що також розміщується у своєму чохлі. Великий чохол має ручки спереду і ззаду для перенесення вдвох. Стрілець-командир переносить сумку в якій переноситься приціл, інструмент та запасні частини. До інструменту входять : мастильниця, викрутка, плоскогубці, ключ спеціальний.
Другий номер обслуги переносив сумку-коробку з черезплічним ременем. Сумка мала відділення для патронів, рейок та капсулів. Місткість сумки – 10 набоїв і 3 рейки. Для перенесення набоїв обслугу збільшували 1-2 помічниками.
| 
