Б – 11
С Р С Р
Конструювання легких реактивних систем у Радянському Союзі почали на початку 1930-их років. Перш за все, це були розробки Курчевського. 1944 року почали випробування першого ручного реактивного гранатомета РПГ-1. У кінці 40-их років на озброєння прийнято РПГ-2, а у 1950 – станковий СПГ-82. Цей гранатомет, уже перейменований в СГ-82, вирішено замінити більш потужними системами. Одночасно з СГ-82 розроблявся СГ-122, але з кількох причин він не отримав розвитку.
У 1954 році на озброєння прийняли одночасно два зразки безвідкатних гармат – Б-10 і Б-11. Гармати мали різні калібри, різну масу та габарити і призначалися для оснащення підрозділів різного тактичного рівня. Якщо Б-10, відповідно до його масо-габаритних показників можна віднести до станкових реактивних гранатометів, як СГ-82 чи СПГ-9, то Б-11 – справжня артилерійська система. Хоч класична 107-мм гармата 1910/30 рр. важча майже в 10 разів. А міномет такого ж калібру в бойовому положенні легший від безвідкатки на 130 кг.
Розробку Б-11, як і Б-10, здійснювали у СКБ ГА (спеціальне конструкторське бюро гладкоствольної артилерії) під керівництвом Бориса Шавиріна. Б-11 присвоєно індекс ГАУ – 52-М-883. Виготовляли гармату на Тульському машинобудівному заводі.
„107-мм безоткатное орудие Б-11“ поступало на озброєння полкової артилерії мотострілецьких, десантних і танкових військ.
Також безвідкатна гармата Б-11 перебувала на озброєнні країн організації Варшавського договору : Болгарської армії, Національної Народної армії НДР, Польщі. Також – у Єгипті, Камбоджі, Китаї, КНДР, В’єтнамі.
107-мм безвідкатна гармата Б-11 – артилерійська система динамо-реактивної дії. Призначена для знищення броньованих цілей, техніки, вогневих точок, піхоти противника.
Як і Б-10, Б-11 створена конструкторами-мінометниками і боєприпасами також служать модифіковані міни, але 107-мм гірського міномета ГВПМ-38. Зовні міни для гармати схожі на 82-мм до Б-10, але більшого розміру.
Безвідкатна гармата Б-11 має такі вузли : ствольний ; приціли ; підйомно-поворотний механізм ; станок.
Калібр Б-11 – 107 мм. Гармата обслуговується 5-ма бійцями. На полі бою вони перекочують гармату завдяки колісному ходу. Також можна переносити в’ючним способом. На марші Б-11 буксирується автомобілями від джипа УАЗ-469 – до тривісних Уралу чи ЗіЛ. На час прийняття на озброєння стандартним був ГАЗ-63. Швидкість буксирування – до 60 км/г.
Ствольна частина Б-11 має, власне, ствол і закріплену до нього зарядну камеру. До камери приєднано затвор. Затвор відкривається вбік за допомогою ручки. Для розмикання затвору з стволом (зарядною камерою) ручку спочатку слід натиснути вниз. У затворі розміщено ударний механізм і сопло. Канал стволу гладкий. Зовні на стволі знаходяться кріплення для встановлення стволу на станок, для прицільних пристосувань, ручки для перекочування гармати вручну і буксирний пристрій для з’єднання з тягачем.
Боєприпасами для без відкатки служать протитанкова та протипіхотна міни. Вибір такого калібру був заснований на тому, що хоч випуск мінометів ГВПМ-38 було завершено ще у 1941 році, вони продовжували перебувати на озброєнні ЗС СРСР. І, очевидно, міни для нього продовжували виготовляти. Отже, бойові частини мін для Б-11 були уніфіковані і між собою, і з мінометними. Хвостові частини подібні до таких і мін 82-мм Б-10 – мають довгу трубку стабілізатора із закріпленим на ній метальним зарядом.
Міна БК-883 – бронебійна кумулятивна. Має головну частину із зарядом вибухової речовини у формі, що сприяє формуванню кумулятивного струменя. Маса заряду – 1,06 кг. Товщина броні, яку міна може пробити досягає 381 мм. Маса бойової частини міни становить 7,5 кг. Повна маса спорядженої до пострілу – 12,5 кг.
Міна О-883А – осколкової дії. Маса вибухової речовини – 2,9 кг. Маса міни в польоті становить 8,5 кг, а перед пострілом – 13,5 кг.
Обидві міни обладнуються однаковим підривником ГК-2 (головний контактний). Міни, завдяки підривнику, має два ступені запобігання від небажаного спрацювання – ручний і автоматичний. Ручний : запобіжна чека та ковпак. Автоматичний вимикається під час пострілу і стає в готовність після 2,5 метрів після вилітання з стволу. при ударі в ціль, підривник забезпечував підривання навіть при великому куті зіткнення.
Хвостові частини мін складаються з трубки, пер стабілізатора, опорного диска, ініціюючого та метального зарядів.
Безвідкатна гармата Б-11 обладнана оптичним та механічним прицільними пристосуваннями, встановленими на стволі. Механічний приціл складається з мушки та рамки з ціликом і розрахованими для ведення вогню на дальність до 1200 метрів. Оптичний приціл ПБО-4 забезпечує стрільбу прямим наведенням, настильним вогнем та з закритих позицій. Приціл має змінну кратність на два положення і різними кутами зору при цьому. При стрільбі прямим наведенням встановлюється 3-×. Дальність прямого пострілу становить 450 м. При веденні вогню на більші дистанції встановлюється кратність 2,5.
Наведення в ціль здійснюється двома ручками. На відміну від Б-10, Б-11 не може обертатися на станку довкола. Кут горизонтального наведення становить 35о. Вертикальне наведення : від -10о до +45о.
Станок колісний. Для ведення вогню гармата встановлюється на 3-ногу, а колеса при цьому піднімаються. Ноги і колеса закріплено на поперечині. З боків до неї прилаштована амортизуюча підвіска коліс. Наперед виходить одна масивна опора. Назад – 4-кутна рама, до якої прилаштовані 2 опори. Задні ноги закріплено до рами шарнірно, що дає змогу прилаштовуватися до місцевості. Усі три ноги мають сошники для надійного встановлення на ґрунт.
ТТД Б-11 :
довжина стволу повна : 3383 мм ;
початкова швидкість : 375 м/с (оск.) // 400 м/с (бр.б) ;
максимальна дальність стрільби : 6650 м ;
прицільна дальність : 1200 м ;
ефективна дальність : 500 м ;
бойова скорострільність : 4-5 пострілів/хв.;
довжина : 3560 мм ;
висота : 1190 мм ;
маса : 305 кг.
Експериментально була створена самохідна установка на базі десантної АСУ-76.
| 
