Б – 10

С Р С Р

1950 року на озброєння в Радянському Союзі прийняли станковий гранатомет СПГ-82, згодом перейменований в СГ-82. Його перевагами були невелика маса але ефективність була недостатньою. Тому невдовзі видали завдання на створення більш потужного зразка, який класифікували як гармата.

Розробкою займалося спеціальне конструкторське бюро гладковствольної артилерії під керівництвом Бориса Івановича Шавиріна, відомого творця радянських мінометів. Одночасно конструювали дві системи різної потужності.

У 1954 році на озброєння прийнято обидва зразки з назвами, відповідно, „82-мм безоткатное орудие Б-10“ та „107-мм безоткатное орудие Б-11“.

82-мм Б-10 було присвоєно індекс ГАУ – 52-М-881. Випуск Б-10 запровадили на Тульському машинобудівному заводі і проводили до 1964 року. Б-10 поступала на озброєння протитанкових взводів мотострілецьких і повітряно-десантних батальйонів та в інші підрозділи. Згодом безвідкатні гармати і гранатомет СГ-82 у військах почали замінювати новим гранатометом СПГ-9. Проте, Б-10 ще деякий час перебувала на оснащенні військ. Крім ЗС СРСР гармата постачалася арміям Варшавського договору, у Єгипет, Північну Корею та до інших країн. У Китаї було налагоджено власне виробництво зразка. У кількох країнах гармата перебуває на озброєнні і застосовується до цього часу.

82-мм безвідкатна гармата Б-10 – легка артилерійська система призначена, в першу чергу, для протитанкової оборони. Також застосовувалися осколкові боєприпаси. За масо-габаритними показниками Б-10 відносять до станкових реактивних гранатометів. Постріл з проводиться динамо-реактивним способом. Однією з особливостей зразка є те, що боєприпаси офіційно називалися мінами. Тут великий вплив мало те, що розробка велася мінометним КБ. І бойовими частинами боєприпасів служили модифіковані артилерійські 82-мм міни.

Б-10 складається з стволу, підйомно-поворотного механізму, прицільних пристосувань, триногого станка. Гармати, що поступали у десантні війська оснащувалися колісним ходом для переміщення на полі бою.

Калібр – 82 мм. Обслуга безвідкатної гармати складалася з 4 осіб.

Б-10 має ствол, який складається з окремих вузлів, що з’єднуються між собою : основна частина, зарядна камера, казенна частина із затвором та соплом. Канал стволу (основної частини) гладкий. Зарядна камера поділяється на дві частини. Передня має такий діаметр, як і в стволу. Задня – розширена. У затворі розміщено стріляючий механізм. Сопло у вигляді трубки встановлено у затвор.

Основна частина стволу із зарядною камерою з’єднуються за допомогою муфти, тому можна швидко їх роз’єднати для зменшення габаритів, як гармати в цілому, так і самого знятого стволу. Передня частина стволу важить 11 кг, а зарядна камера з казенною частиною (затвор і сопло) – 38 кг.

Зовні на стволі прикріплено кронштейни, хомути та інші пристосування для приєднання стволу до станка, прикріплення спускового механізму, прицілів, ручок.

На дульній частині стволу закріплено кришку для закривання у похідному положенні. Також у комплект входить чохол на казенну частину гармати.

Заряджання проводиться з казенного боку стволу. Затвор із соплом відводяться вбік з допомогою ручки. Головна частина міни входить у передню частину камери, а метальний заряд розміщується у задній, де й проходить постріл. Порохові гази виходять крізь сопло, врівноважуючи силу відбою.

Постріл здійснюється ударним стріляючим механізмом.

Для стрільби з безвідкатної гармати Б-10 застосовували міни двох типів – протипіхотною та протитанковою, уніфікованими між собою але відрізнялися бойовими частинами. Підривники, стабілізатори, метальні заряди – одинакові. Підривники встановлюються в головну частину мін і мають захисні ковпаки.

Осколкова міна О-881А

Повна назва – ВО-881А (выстрел осколочный). Бойова частина міни майже не відрізняється від мін радянських 82-мм мінометів. Замість короткої хвостової частини з перами, міна Б-10 має довгу трубку стабілізатора із закріпленим додатковим зарядом. Заряд вибухової речовини становить 456 г.

Бронебійна міна БК-881

Повна назва – ВБК-881 (выстрел бронебойный кумулятивный). Міна була модернізована і отримала позначення БК-881М. Головна відмінність – заміна стального облицювання кумулятивного заряду на мідний. Бойова частина у порівнянні з осколковою міною подовжена, що обумовлюється потребою вільного простору. Хвостова частина аналогічна такій у О-881А. Маса заряду ВР для формування кумулятивного струменя становить 547 г. Товщина броні, яку пробиває міна кумулятивним струменем – 250 мм.

Підривник ГК-2 та модернізований ГК-2М встановлювалися у будь-яку міну. За типом підривник – головний, контактний. До моменту заряджання підривник мав вставлену запобіжну чеку. Переведення у бойовий стан проходило під час пострілу і на протязі 2,5 м польоту. Легкий ковпак захищав підривник при транспортуванні міни. Також його залишали на мінах, якщо вели вогонь через трав’янисту рослинність тощо. Але при зустрічі з гілками кущів, дротом, шнурами, він все-одно міг спрацювати. Підривник ГК-2 розрахований на спрацювання при ударі об перешкоду навіть під кутом 8^о.

Хвостова частина мін складається з трубки, закріпленого на ній у кінці оперення стабілізатора, опорного диска, ініціюючого та метального зарядів. Пера стабілізатора забезпечують рівномірне утримання міни в польоті. Опорний диск виготовляється з картону, встановлюється на трубку і служить для фіксування міни в стволі та метального заряду на трубці. Ініціюючий заряд складається з димного пороху, розміщується в паперовому стакані, вставленому в трубку-хвостовик. Маса пороху – 60 грамів. Метальний заряд складається з стрічкового бездимного пороху, розміщеного в 5-секційному тканинному картузі, обмотаному довкола трубки. Маса метального заряду – 850 г.

Маса кумулятивної та осколкової мін до пострілу становить 4,87 кг. Після вильоту з стволу – 3,9 кг. Дальність прямого пострілу (при висоті цілі 2 метри) становить 390 м.

Кожна міна зберігається в картонному футлярі. Футляри вкладаються в ящики, розраховані на 4 міни.

Б-10 обладнана оптичним та механічним прицільними пристосуваннями. Механічний приціл складається з мушки та цілика, розміщеного на прицільній планці. Планка має дистанційну шкалу, від’юстировану в десятках метрів.

Оптичний приціл ПБО-2 є основним. Він встановлений на лівому боці стволу і забезпечує два способи ведення вогню : прямим наведенням та з закритої позиції. Крім того, приціл прямого наведення має 2 шкали для стрільби бронебійною (К) чи осколковою (О) мінами, відповідно. Крок обох шкал – 50 метрів.

За прицільними пристосуваннями на стволі (точніше, зарядній камері) прикріплено щиток з отворами для захисту навідника від контакту з гарячим (чи холодним) металом.

Наведення гармати в ціль здійснюється за допомогою ручок підйомно-поворотного механізму. Максимальний кут підйому стволу – +30^о ; кут найбільшого нахилу становить -20^о. По горизонту гармата обертається довкола.

Станок 3-ножний. Складається з ніг та основи для закріплення підйомно-поворотного механізму. Кожна нога закріплена окрема на шарнірі. Це дає змогу пристосовуватися до місцевості, а також – встановлювати гармату з різною висотою лінії вогню. Від 420 мм – до 850 мм. При розміщенні на позиції слід забезпечувати надійну опору сошників з ґрунтом.

Гармати Б-10, призначені для десантних підрозділів та інших, що діють в пішому строю, оснащувалися колесами, які встановлювалися на цапфи станки. Колеса були такими, як у станкових піхотних вогнеметів ТПО-50.

Для перенесення гармати вручну служили ручки, приєднані до стволу.

ТТД  Б-10 :

довжина стволу повна : 1850 мм ;

початкова швидкість гранат : 320 м/с ;

максимальна дальність стрільби : 4500 м ;

прицільна дальність : 1000 м ;

ефективна дальність : 400 м ;

бойова скорострільність : 5-6 пострілів/хв.;

довжина : 1910 мм ;

ширина : 714 мм ;

маса : 86 кг.