Протитанкові та запалювальні гранати 2 Світової війни
І т а л і я
Проблеми з найпростішими протитанковими засобами були з обох боків фронту і на всіх театрах війни. Італійська армія відчула такі проблеми в бойових діях на африканському континенті, не маючи на оснащенні ручних протитанкових гранат. Тому спершу гранати виготовляли з підручних матеріалів прямо на фронті. Згодом збройні компанії почали випуск на своїх підприємствах. І фірмові, і фронтові гранати мали різноманітні заряди вибухових речовин.
Особливістю італійських протитанкових гранат є застосування для запалів ручних осколкових гранат. У назві застосовувалося позначення гранат, що застосовувалися як запали. Незалежно від того, виготовлена ця граната фірмою чи на фронті.
Bomba a mano anticarro „P-OTO“
„Граната ручна протитанкова П-ОТО“ з’явилася у 1941 році на театрі бойових дій у Африці. Виготовляли два варіанти, різні за масою і призначалися, відповідно, для боротьби з танками або легкими бронемашинами.
Гранати виготовлялися з тонкого металу і складалися з двох частин корпусу та ручки. Корпуси мали різні розміри в залежності від призначення. Розміри їх невідомі, але загальна маса гранат становила 2 або 3 кілограми. Заряд ВР складався з тротилу або сумішей. Гранати поміщалися у тканинний мішечок.
Ручка призначалася для утримування гранати під час метання і для розміщення запалу. Тобто, ручної протипіхотної гранати „ОТО“. Всього було виготовлено кілька десятків тисяч екземплярів.
Метання гранати проводилося так як і протипіхотної Мод. 35 ОТО.
Bomba a mano anticarro „L-OTO“
„Бомба а мано антикарро Л-ОТО“ застосовувалася італійськими військами також у Африці. Час її виробництва точно невідомий. Судячи з вигляду, вироблялася не вручну.
Корпус має форму банки з кришкою. Зверху кришки – також металева основа для прикріплення ручки. Основа також служила для розміщення гранати-запалу. Ручка дерев’яна.
Запобіжний механізм „Мод. 35 ОТО“ змінено. Важіль-ковпак не встановлювали через неможливість застосування. Чека також інша.
Заряд вибухової речовини складався з 1,5 кг тротилу.
Загальна маса гранати становила близько 2 кг. Діаметр гранати – 120 мм, висота – 320 мм.
Bomba a mano anticarro incendiaria Mod. 42 OTO
„Бомба а мано інсендіаріа Моделло 42 ОТО“ – граната ручна запалювальна Модель 1942 р., розробки компанії Odero-Terni-Orlando. Це один з перших відгуків італійської промисловості на нестачу у піхоті простої протитанкової зброї. Фірма ОТО відреагувала створенням запалювальної гранати у вигляді пляшки, наповненої рідиною. Аналог радянських „коктейлів Молотова“. Таку зброю італійські солдати майстрували на фронті власноруч. ОТО створила спеціальну втулку, що зробило надійнішим застосування гранат. Modello 42 OTO застосовувалася до кінця війни не тільки для боротьби з бронецілями. Її застосовували як звичайну запалювальну гранату для підпалювання предметів на місцевості, штурмі укріплених позицій тощо.
Як і в інших зразках протитанкових гранат, як запал застосовано ручну осколкову гранату Мод. 35 ОТО.
Скляна пляшка наповнена сумішшю запалювальних рідин в однакових пропорціях : бензин і бойова речовина для вогнеметів. Пляшка закривалася втулкою, виготовленою з алюмінію. Завдяки цьому отримали герметичність та надійне утримання гранати-запалу і її підрив. Гранату закріплювали у втулці гвинтами, а саму втулку нагвинчували на пляшку.
Користування запалювальною гранатою не відрізнялося від користування осколковою. Усі деталі гранати, в тому числі ударний і запобіжний механізми було збережено.
Об’єм заряду запалювальної речовини становив 600 см3. Маса гранати – 1,1 кг.
Bomba a mano anticarro Mod. 42 Breda
Одночасно з фірмою ОТО, розробку протитанкової гранати провела і компанія Breda Meccanica Bresciana.
„Бомба а мано антікарро Мод.42 Бреда“ – ручна граната протитанкова моделі 1942 року. Конструктори фірми не зробили якихось винаходів у цьому питанні. Розробка „Бреда“ – це збільшення фугасної дії гранати.
Bomba Modello 42 Breda – „3-поверховий варіант“ фірмової протипіхотної гранати Мод. 35.
Граната „Модель 35 Бреда“ була прийнята на озброєння одночасно з подібними розробками інших фірм. З 1940 року на озброєння італійської армії поступала „Модель 40 Бреда“. Вона відрізнялася від попередниці прикріпленою ручкою та зміненими в зв’язку з цим деталями запобіжного механізму.
Коли виникла необхідність у протитанковій гранаті, інженери компанії сконструювали додаткову кулю, що встановлювалася поверх гранати „Мод. 40“. Така конструкція нагадує російську інженерну гранатуна основі РГ-14.
Зразок було прийнято на озброєння у 1942 році як протитанкова граната Бреда Мод.42. Всього випущено близько 10 тисяч одиниць.
Куля виготовлялася з тонкого металу і складалася з двох половинок : верхньої та нижньої. Нижня частина мала отвір для надягання на корпус основної гранати. Діаметр кулі – 115 мм. Вона заповнювалася вибуховою речовиною масою 574 г та ще заряд основної гранати масою 63 г.
Спершу застосовували гранату Мод. 40 без змін. Але, так як маса гранати Мод. 42 зросла в кілька разів, дальність метання значно зменшилася і запобіжний механізм не завжди мав можливість спрацювати. Тому стрічку, що з’єднувала запобіжний важіль з чекою вкоротили. Спосіб застосування гранати такий як у протипіхотної Мод. 40.
Повна маса Мод. 42 становить близько 1100 г.
| 
