Тип 98
Я п о н і я
Серед легкої артилерійської зброї особливе місце посідає японська 20-мм гармата „Тип 98“. Її створення почалося з рішення військового керівництва імператорської армії про потребу в легкій скорострільній артилерійській системі. Викликано це появою під час Першої Світової війни бойових літаків і їх швидкому розвитку протягом 1920 років. Японці були чи не першими, хто вирішив, що застосування кулеметів крупного калібру матиме низьку ефективність, бо авіація стала літати „вище, дальше і швидше“.
Роботи над конструюванням гармати почалися, ймовірно, на початку 30-их років. У 1934 році почалися випробування першого варіанту. За їх результатами зразок вирішено доопрацьовувати з усуненням виявлених недоліків. 1936 року почалися випробування нового варіанту. Вважається, що деякі технічні рішення було взято від бронебійної гвинтівки „Тип 97“. У 1938 році (за японським календарем – 2598) гармату прийняли на озброєння. До кінця виробництва, у 1945 р., виготовили близько 2,5 тисяч одиниць.
Після війни гармату використовували у Індонезії та можливо в інших країнах, де Японія вела бойові дії в роки 2 Світової війни.
„20-мм Тип 98“ – автоматична гармата на легкому колісному ходу. Призначена для протиповітряної оборони і при потребі – для боротьби з легкими броне-цілями, іншою технікою та нерухомими цілями. Колісний хід служить для переміщення гармати. А при встановленні в бойове положення станини лафета розводяться і колеса піднімаються.
Гармата „Тип 98“ застосовувалася як буксирна система, встановлювалася на автомобілях, транспортерах і кораблях. Були створені інші варіанти але як дослідні. Буксирний варіант гармати міг розбиратися на 6 вузлів для транспортування у в’юках.
Боєприпасами у гармати служили набої 20×142.
Патрони виготовлялися з двома типами снарядів : бронебійним та фугасним. Обидва оснащувалися трасерами і ведучими поясками. Бронебійний снаряд масою 162 грами мав суцільний корпус із загостреною вершиною. Головна частина фугасного снаряда – запал із зрізаною вершиною. Снаряд мав авто-ліквідатор. Маса снаряда – 136 г.
Гільза пляшкової форми з проточкою. Патрони зберігалися в індивідуальних картонних пеналах.
Принцип роботи автоматики – відведення порохових газів (ВПГ). Газовий механізм розміщено знизу стволу.
Тіло гармати (ствол, ствольна коробка, газовий механізм, приціл та інші вузли) закріплюється у люльці, що в свою чергу, встановлена на лафет.
Ствол гармати відкритий, казенною частиною встановлений у ствольній коробці. На дульній частині стволу закріплено дульне гальмо.
Наведення гармати в ціль здійснюється з допомогою прицілу та ручок горизонтального і вертикального механізмів. Лафет забезпечує ведення вогню в кругову. У вертикальній площині ствол переміщується від -5о – до +85о.
Боєживлення гармати проводиться з коробчастих ріжкових магазинів, що встановлюються у ствольну коробку вертикально зверху.
Лафет складається з нижнього станка з колісним ходом і станинами та верхнього станка з люлькою. Станин – 3. Одна з них знаходиться спереду. У похідному положенні вона з’єднується з люлькою. Задні станини в положенні „по-похідному“ з’єднані між собою. У бойовому – розводяться і, таким чином, разом з передньою, створюється стійка основа.
ТТД 20-мм Тип 98 :
довжина стволу : 1400 мм ;
початкова швидкість кулі : 900 м/с ;
максимальна дальність пострілу : 6500 м ;
ефективна дальність по наземних цілях : 5500 м ;
ефективна висота зенітного вогню : 3500 м ;
темп стрільби : 300 пострілів за хвилину ;
бойова скорострільність : 120 п./хв.;
місткість магазину : 20 патронів ;
маса : 373 кг.
| 
