2,8/2 cm Schwere Panzerbüchse 41
Н і м е ч ч и н а
У Німеччині протягом перших чотирьох десятиліть проводилися роботи із створення систем озброєння із конічним каналом стволу. Тобто, калібр стволу біля казенної частини був більшим за калібр дульного зрізу. Крім конструкції самого стволу, куля чи снаряд також мали іншу будову. Така куля мала основну частину і один чи кілька ободків, що пристосовували форму кулі до зміни діаметру стволу під час її руху. Таким чином, постійно зберігалася посилена обтюрація і енергія порохових газів була найбільш ефективно направлена на розгін кулі. (детально про розвиток зброї з конічним стволом див. у розділі „Патрони крупнокаліберні“ – 28/20×188R Panzergranatpatrone).
Найбільший розвиток отримала система Schwere Panzerbüchse 41 (Швере Панцербюхсе / важка протипанцерна рушниця зразка 1941 року). Щодо „рушниці“, – то це тільки назва.
s.Pz.B.41 – справжня артилерійська система з нарізним стволом на колісному лафеті з верхнім і нижнім станками, гарматним затвором і способом заряджання та іншими властивостями.
Роботу над створенням гармати-гвинтівки почали інженери компанії „Маузер“ у 1939 році, взявши напрацювання своїх попередників. Але якщо початкові роботи велися над гвинтівковим калібром, то тепер збільшили у кілька разів. У 1940 році патрон і гармату було створено. Була виготовлена партія для армійських випробувань, а після доопрацювання прийняли на озброєння і налагодили серійний випуск на „Маузер-Верке“. У лютому 1941 року система почала надходити у війська.
З огляду на те, що : виготовлення гармати, а особливо стволу, проводилося не дешево, а живучість стволу становила всього 500 пострілів ; і на те, що бронебійний снаряд мав карбідо-вольфрамове осердя (Німеччина закуповувала вольфрам), випуск проводився порівняно обмежено і завершився у вересні 1943 року. Всього було виготовлено близько 2800 штук в кількох варіантах :
Schwere Panzerbüchse 41 – основна, на колісному лафеті, виготовлено у переважній кількості ;
Schwere Panzerbüchse 41 mit leichter Feldlafette (s.PzB.41 з легким польовим лафетом) – варіант для парашутистів і гірських єгерів ; відмінність – відсутність колісного лафета. Замість нього – легка трубчаста основа з коліщатами малого розміру для переміщення на позиції.
Schwere Panzerbüchse 41 пристосований для встановлення на колісному бронеавтомобілі Sd.Kfz.221 та напівгусеничному Sd.Kfz.251/11 ;
2,8/2 cm KwK42 – експериментальна серія для встановлення в баштах танків.
„Швере Панцербюхсе 41“ у піхотному варіанті встановлювалася на лафеті з колісним ходом, який забезпечував буксирування системи автомобілем. Порівняно невелика маса дозволяла переміщувати гармату на полі бою обслугою, яка складалася з 3-5 бійців.
Боєприпасами у s.Pz.B.41 служили патрони 28/20×188R Panzergranatpatrone з варіантами снарядів : бронебійний Panzerbekämpfung (Pzgr.41) та осколковий Sprenggranatpatronen (SprGr.41). Снаряд бронебійного патрону на віддалі 500 м пробивав 52-мм броню при куті зустрічі 60о ; на віддалі 100 метрів – 94 мм під кутом 90о.
Гармата 1-зарядна із затвором ковзного типу. Замикання каналу стволу проводилося переміщення затвору по каретці і з’єднанням його з стволом. Заряджання проводилося вручну. Затвор для екстрагування гільзи необхідно було відвести за допомогою ручки. При досиланні патрону затвор закривався автоматично.
Ствол і затвор розміщено на люльці з гідравлічним противідкатним пристроєм та пружинним накатником. Люлька приєднувалася до верхнього станка, який встановлювався на погоні нижнього станка. Механізмів вертикального та горизонтального наведення не було. Горизонтальне наведення проводилося поворотом верхнього станка з люлькою і стволом на погоні нижнього станка, та вільним переміщенням у вертикальній площині.
На казенній частині стволу знаходиться противага з двома вертикальними ручками для наведення гармати в ціль, спусковий важіль, ручка зведення ударника, приціли і малий захисний щит.
„Пц.б.41“ обладнувалася спусковим механізмом з двома запобіжними пристроями : ручним і від затяжного пострілу. Ручний запобіжник убезпечував від випадкового пострілу і діяв на спуск та затвор.
Ствол приєднано до казенника сухарним способом, що давало можливість його швидкої заміни. Але про наявність у комплекті гармати запасного стволу інформація відсутня. Канал стволу має 12 нарізів. Довжина нарізної частини становить 1270 мм ; довжина каналу стволу від казенної частини до дульного гальма – 1365 мм. На кінець стволу накручувалося 1-камерне дульне гальмо і фіксувалося контргайкою.
Приціл відкритого типу встановлено на противазі. Приціл постійний, розрахований на дальність прямого пострілу (500 м). За можливості, на „Пц.б.41“ встановлювали оптичний приціл ZF 1×11.
До нижнього станка приєднувалися колісне шасі, станини, захисний щит.
Станини розсувні, з сошниками і петлею для закріплення на фаркопі чи передку. Колеса з гумовими шинами з каучуковим наповненням. Для переміщення по снігу колеса ставились на лижні опори.
Щитове прикриття „рознесеного“ типу : два листи 4-мм бронесталі закріплені на віддалі 35 мм один від одного. Такий же щит але менших розмірів встановлювався на противазі.
Станок забезпечував горизонтальний обстріл 60о та вертикальний 30о.
s.Pz.B. le.FI.41 – відрізнялася відсутністю лафета з колісним ходом і різною комплектацією допоміжних пристроїв : щитів, легких коліс тощо.
Для перенесення обидві системи розбиралися на кілька частин : ствол (35,8 кг), люльку з кареткою, противідкатником і накатником (43,5 кг), лафет, шасі, щит.
ТТД Tankbüchse 41:
довжина стволу : 1700 мм ;
початкова швидкість кулі : 1400 м/с ;
маса повна : 230 кг ;
маса з легким станком : 120 кг.
| 
