GA1-C03 AA Oerlikon
Ш в е й ц а р і я
Однією з найбільш відомих та поширених систем даного класу є розробка автоматичної гармати „Ерлікон“ однойменної компанії. З маркою „Oerlikon“ створено та виготовлялися і виготовляються десятки систем різного калібру, з різними набоями, у різних країнах. Застосування ж, взагалі всесвітнє. У даній статті мова йде про першу розробку компанії – сімейство 20-мм автоматичних зенітних та авіаційних гармат.
Проте, слід зауважити, що перший варіант гармати з’явився у Німеччині більше ніж за 10 років до початку поширення зразка. Прототипом „Ерліконів“ була автоматична гармата німецького конструктора Р. Беккера (Reinhold Becker), створена у 1914 році під патрон 20×70RB. Випуск її модернізованого варіанту „Becker M2“ було організовано у 1918 році для озброєння літаків. Після закінчення 1 Світової війни та заборони проводити випуск такої зброї у Німеччині, Беккер 1919 року переїхав до Швейцарії, запатентувавши там свою розробку. У 1921 році зброяр продає патент швейцарському машинобудівному акціонерному товариству SeMAG (Seebach Maschinenbau Aktien Gesellschaft) у Зебаху, який тепер є частиною Цюріха. Протягом 1920-их років проводилося паралельне вдосконалення конструкції та випуск автоматичних гармат „ЗеМАГом“ і підприємством Р. Беккера, який переконструював її під патрон 20×100RB. Гармати обох підприємств випускалися, в тому числі і на експорт, але значного поширення не набули. На початку 20-их років обидві зброярні зупиняють свою діяльність. Фірма SeMAG перейшла у власність відомої з 1904 року „Ерлікон“, яка організувала філіал з випуску гармат. Згодом, у 1936 році філіал став відомою збройною компанією Oerlikon Contraves AG. Протягом першого десятиріч роботи працівники філії провели роботу з вдосконалення гармати та створення нових модифікації. Випуск проводили кількох зразків, що різнилися початковою базою і кількома варіаціями кожна. А саме, довжиною стволів, боєприпасами та призначенням : авіаційними або наземними. Також гармати встановлювали на морських суднах.
Модернізовані автогармати розробки Беккера та „ЗеМАГ“ отримали індекси „F“ та „L“ і випускалися під патрони 20×70RB і 20×100RB. Власна розробка з індексом „S“ отримала новий набій 20×110RB і, в першу чергу, призначалася як протиповітряна та протитанкова установка. До початку 1930-их рр.. фахівці продовжують вдосконалювати зразки. Характерною особливістю автоматичних гармат стала заміна ріжкових магазинів на барабанні. Згодом магазини стануть виготовляти різної місткості.
З початком 30-их років почалося поширення гармат „Ерлікон“ у Європі, а потім і в світі. Ліцензії на випуск отримували не безпосередньо у розробника, а „ланцюжком“ : французи у Швейцарії, британці у французів тощо. Найбільш відомі та масові зразки – у США, Великій Британії, Японії. Німеччина також застосовувала ці гармати, а особливо – створені на її основі власні розробки. Під час війни, за програмою „ленд-ліз“, гармати постачалися до Радянського Союзу.
Технічну характеристику розглянемо модифікації, що найбільш підходить до розділу „Піхотна артилерія“ – GA1-C03 AA, що входить до лінійки GA1-C01 – GA1-C04. Ця система є розвитком власного варіанту фірми „Ерлікон С“ і призначалася для застосування у піхотних та інших підрозділах сухопутних частин. Також вона отримала розвиток в інших країнах. А перебувала на озброєнні не менше ніж у 30-ох. Принцип роботи зенітних, авіаційних, морських та інших варіантів різних країн-виробників однаковий. Крім одноствольних установок випускали 2-ствольні, 3-ствольні та 4-ствольні.
Боєприпасами у „ҐА1-С03 Ерлікон“ служить фірмовий 20×110RB.
Робота автоматики полягає у застосуванні принципу ВНЗ. Постріл проводиться при відкритому стволі з випередженням. Повертально-бойовий механізм складається з двох пружин, надітих на ствол і закритих кожухом з вікнами для вентиляції. Спускових механізм забезпечує ведення вогню автоматично або одинарними пострілами.
Ствол з стінкою перемінної товщини, напіввідкритий, приєднується до ствольної коробки.
Боєживлення проводиться з барабанних магазинів місткістю від 15 до 60 набоїв. Магазини приєднуються на ствольну коробку зверху.
Прицільні пристосування у різних варіантів різняться між собою. Застосовуються кільцеві механічні, оптичні та іншого типу.
Управління також різноманітне в залежності від типу призначення. Авіаційні варіації можуть бути не тільки турельними, а й встановлювалися у крилах літаків, на двигуні з веденням стрільби через трубку гвинта. Тому управління їх дистанційне.
У наземних варіантах гармата встановлювалася на 3-ножний станок, що в свою чергу ставився на колісний лафет. Або – станок розміщувався в кузові автомобіля тощо. Станок дозволяв ведення вогню в радіусі 360о у положенні без лафета. Також можна було вести вогонь вивісивши колеса але сектор обстрілу при цьому був к у звичайної гармати чи кулемета. Вертикальний кут обстрілу не залежав від лафета і був у межах -7о – +83о.
Буксирування гармати проводилося зазвичай легким повнопривідним автомобілем.
ТТД GA1-C03 AA Oerlikon :
довжина стволу : 1300 мм ;
початкова швидкість снарада : 870 м/с ;
ефективна дальність по повітряних цілях : 2000 м ;
місткість обойм : 15 – 60 ;
темп стрільби : 450 постр./хв.;
маса спорядженого на лафеті : 510 кг.
| 
