Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » піхотна артилерія

87,6-mm QF 25-pounder

Ordnance QF 25-pounder Mark II

В. Б р и т а н і я

Калібри артилерії Сполученого Королівства в період між Світовими війнами були різноманітними не тільки в розмірах. Для гармат було позначення у фунтах, для гаубиць – в дюймах. Створення системи, яка згодом стала чи не найвідомішою у Великій Британії, почали на початку 1930 років. З самого початку її задумали як універсальну, поєднавши властивості гаубиці і гармати. Калібр – 3,45 дюйма (87,6 мм). На час прийняття артсистеми на озброєння, прийнято рішення про однакове позначення для обох класів – у фунтах.

Перший варіант гармати-гаубиці прийнято на озброєння у 1937 році, але випуск налагодили у 1939. Виготовлені гармати пройшли випробування в боях у Африці. Проте виявилося, що зразок не задовольняє військових за тактичними характеристиками і систему модернізували, доповнивши назву позначенням „Mark II“. Даний зразок прийняли на озброєння і запровадили виробництво в 1940 році. Крім того її виготовляли в Канаді та Австралії. Також у Австралії сконструювали і виготовляли полегшений варіант QF 25-pounder Short, призначену для дій на островах Океанії, в джунглях. У ній вкоротили ствол, вдосконалили противідкатний механізм, лафет. Гармата стала коротшою і легшою. У В. Британії 1943 року з’явився варіант, призначений для боротьби з танками. Вона мала ствол оснащений дульним гальмом і могла стріляти посиленими зарядами.

Її позначають як QF 25-pounder Mark II/1

Значну кількість таких зразків виготовлено у Канаді. Англійське виробництво проводила компанія „Віккерс“, виготовивши більше 12 тисяч одиниць.

У Королівській артилерії Великої Британії Ordnance Quick firing 25-pounder застосовували як основну довгий час. Протягом виробництва і застосування її модернізували і вона отримувала індекси Mark III, Mark IV, Mark V. Зміни вносилися у лафет, затвор тощо. Гармата-гаубиця мала повагу у англійській армії. Після 2 Світової війни її застосовували в Корейській війні 1950-53 рр.. та у пізніших конфліктах де приймала участь англійська армія. Офіційно гармату зняли із озброєння на початку 1960 рр. Причиною була не застарілість зброї, а перехід на стандарти НАТО. Тому зразок не вилучався з військ ще певний час. У бойових діях британська армія останній раз застосувала гаубицю в Омані 1972 року. Ще кілька десятиліть гармату застосовували як церемоніальну та навчальну зброю.

Крім Канади та Австралії, де відбувався випуск, QF 25-pounder перебувала на озброєнні кількох десятків армій світу. Однією з перших її отримала грецька армій ще в боях у Африці. Після війни, у кінці 1940 рр. застосовувала армія Йорданії. У ті ж роки її отримало військо Ірландії і застосовувало щонайменше до 2009 року. А як церемоніальну, ймовірно, до цього часу. Серед європейських країн гармата була на озброєнні у Бельгії, Італії, Кіпрі, Португалії. До цього часу застосовують у Люксембурзі. А на Близькому Сході її мають на озброєнні в Лівані. Серед інших країн – Індія, Шрі-Ланка, Ізраїль, Нова Зеландія, Ірак, Південно-Африканська Республіка, Родезія, Конго, Єгипет, Бразилія та інші. Армія Пакистану має на озброєнні до цього часу.

Під час Другої світової війни у Великій Британії, Канаді та Австралії з гарматою сконструювали самохідні артилерійські установки на шасі танків : Bishop, Sexton, Yeramba, відповідно.

Ordnance Quick firing 25-pounder Mark II – артилерійська система створена за класичною схемою але з деякими особливостями. Це гармата-гаубиця з перевагою гарматних властивостей. Призначена для ведення настильного вогню. І тільки при встановленні лафета в спеціальне положення кут підйому стволу перевищує 40^о. Також особливістю конструкції є можливість кругового обстрілу. Визначення „Quick firing“ (скорострільна) відноситься до типу затвору, тобто його автоматичної дії.

Обслуга у повному складі становила 6 канонірів, мінімально – 4.

Калібр Ordnance QF 25-pounder Mk.II – 87,6 мм. Також позначають як 88 мм, а інколи – 87 мм. Боєприпаси розділеного заряджання з гільзою 88×292R. Метальний заряд складався з 1-3 основних зарядів та 1-2 додаткових, що давало змогу широкого вибору дальності та траєкторії стрільби. У QF 25-pounder Mk.II/1 із встановленим дульним гальмом застосовувалися також посилені заряди для стрільби бронебійними снарядами. Основним снарядом був осколково-фугасний, масою 11,5 кг. Також застосовувалися димові білий та кольоровий і освітлювальні. Бронебійні снаряди застосовувалися двох типів : початкової та пізнішої розробки. Їх маса становила близько 9 кг.

„87,6-мм гармата-гаубиця 25-фунтова Марк 2“ складається з ствольної групи та лафета. У пізніших модифікаціях (Мк.2/1, Мк.3) зміни вносили в затвор, ствол та лафет.

Ствол виготовлявся як моноблок. Встановлювався поверх люльки. Довжина стволу – 28 калібрів. У варіації Mark II/1 та пізніших ствол оснащено потужним 2-камерним дульним гальмом.

Затвор з елементами автоматики, клиновий вертикального типу.

Противідкатно-накатний механізм гідропневматичний, встановлювався у люльці. Довжина відкату регульована. Також гаубиця оснащена механізмом врівноваження.

Гармата-гаубиця оснащувалася панорамним прицілом та оптичним для стрільби прямим наведенням. При цьому на приціл встановлювався перископ, що давав можливість наводити не через вікно у щиті, а поверх нього.

Механізм вертикального встановлення стволу забезпечував кут від -5 градусів до +40. При встановленні в спеціальне положення кут стволу міг досягати +80^о.

Горизонтальне наведення при стрільбі з коліс становило лише 8 градусів, що пояснюється 1-брусною станиною. Але особливість системи – встановлення її на додаткову опору у вигляді круга. Ця опора у похідному положенні кріпилася знизу до станини. У бойовому – упускалася на ґрунт і на неї накочувалася гармата колесами.

Це давало змогу обертати гармату і вести вогонь довкола на 360 градусів. У останнього варіанту гармати-гаубиці лафет був з двома розвідними станинами і ствол переміщувався в ширшому секторі.

Лафет 2-колісний. Колеса металеві з гумовими пневматичними шинами розміром 16 дюймів. Станина 1-брусна рамного типу. Розрахована на можливість обертання системи.

На станині прикріплено сидіння навідника.

Щит виготовлявся з броньової сталі і складався з основної частини, нижньої та верхньої. Верхня частина прикріплена до основної на шарнірах для складання. Нижня частина також складалася але прикріплена до вісі лафета.

Ordnance QF 25-pounder Mk.II експлуатувалася з передком, в якому розміщено боєприпаси та ЗІП. Кількість боєкомплекту у передку – 32. Передок 2-колісний, уніфікований з лафетом. Буксирування гармати було можливим і без передка, безпосередньо за тягачем.

Також на кожні дві гармати придавався ще один транспорт для боєприпасів.

Основним тягачем був колісний 4×4 бронеавтомобіль С-8 „Морріс“.