Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » піхотна артилерія

7,5-cm Geb.G.36

7,5-cm Gebirgsgeschütz 36

Н і м е ч ч и н а

Гірській піхоті у німецькій армії приділялася посилена увага. У 1 Світовій війні вона мала Альпійський корпус. З 1935 року була сформована гірська бригада. Потім – кілька дивізій. Одна з них у військах СС, а інші у Вермахті. Нарівні з парашутними частинами у авіації вони були елітою збройних сил 3 Райху. Ті, й інші називалися єгерями. Гірські єгері протягом 2 Світової війни найбільше відомі участю в битві за Кавказ. Проте, воювали вони і на Кріті, по всій Європі від Норвегії до Італії і навіть, у Африці. Gebirgsjäger мали на озброєнні звичайні армійські зброю, техніку, спорядження але для них створювали і спеціальні амуніцію, форму та зброю. Особливе значення мали артилерійські системи. Перша – 7,5 cm Gebirgskanone 15, – створена для гірської піхоти у 1915 році. Вона перебувала на озброєнні і під час Другої світової війни. Та із створенням Вермахту і першої гірської бригади почали конструювати нову гірську гармату.

Розробку проводили інженери компанії Rheinmetall. 7,5-cm Gebirgsgeschütz 36 прийнята на озброєння у 1936 році, в випуск впроваджено на підприємстві „R. Wolf“ з 1938 року. Усього виготовлено близько 1200 екземплярів. Завершили випуск у 1945 році. Раніше планували гармату замінити 7,5-cm Gebirgsgeschütz зразка 1943 р. але про її виробництво інформація відсутня. Ймовірно в умовах, що складалися на той час для Німеччини, великої потреби в ній не було, як, наприклад, для десантного 81-мм міномета. Разом з 75-мм гарматами єгері застосовували гірську гаубицю 10,5-cm Gebirgshaubitze 40.

7,5-cm Gebirgsgeschütz 36 – артилерійська система, призначена для дій в умовах низької прохідності транспорту чи взагалі неможливості. У першу чергу – в горах. На це вказує і слово „Gebirgs“ (Ґебірґс – гора) у назві системи. Визначення „Geschütz“ (ґешютц) точного перекладу в українській мові не має : виріб, знаряддя. Російською мовою більш точно – „орудие“ (орудіє). Тобто, гармата. У гірсько-єгерських дивізіях Вермахту та СС обслуги гармат зводили у взводи-батареї-батальйони артилерійських полків. При потребі їх передавали для підтримки єгерських піхотних полків і батальйонів.

7,5-cm Geb.G.36 – гармата, сконструйована для переміщення гужовим або в’ючним способом на колесах чи полоззях. Лафети гармат виготовлялися з дерев’яними колесами або металевими з гумовими шинами, що забезпечувало і буксирування механічними транспортними засобами. Конструкція дозволяє ведення вогню з вертикальним кутом стволу від мінусового та настильного до навісного, що необхідно в гірській місцевості.

Боєприпаси – 75×130R з осколково-фугасними, бронебійними, кумулятивними двох типів, димовими снарядами масою 5,7 – 5,83 кг. Через невисоку початкову швидкість бронебійний снаряд міг пробити лише 45-мм броню. Кумулятивні – 75 мм // 100 мм.

Ствол з казенною частиною і затвором встановлено на люльці з противідкатно-накатним механізмом.

Ствол „7,5-см Ґебірґсґешютц 36“ довжиною 19,5 калібрів, оснащений циліндричним дульним гальмом з поперечними щілинами. Затвор клиновий горизонтальний.

Прицільні пристосування та механізми наведення розміщено на станку. Станок на лафеті встановлено на підвищенні, щоб забезпечити більший кут наведення по вертикалі – від -2^о до +70^о. сектор горизонтального обстрілу – 40^о.

Лафет колісний, з 2-брусною розвідною станиною. Колеса застосовувалися металеві з гумовими шинами. Також встановлювали дерев’яні.

Щитовий захист конструкцією „7,5-см Ґеб.Ґ.36“ не передбачався. На фото – пристосований з іншої артсистеми.

Обслуга складалася з 5 канонірів.

Гармата сконструйована таким чином, щоб швидко розбиралася на 8 частин для транспортування в’ючними тваринами : кіньми, мулами, ослами, верблюдами. За певних умов (при наявності широкої стежки тощо) лафет міг буксируватися, а частина вузлів переміщуватися у в’юках.

При сніговому покритті верхню частину гармати встановлювали на полозки.