Вторник, 05.11.2024, 11:00
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS

П л а с т у н - У к р а ї н а

Меню сайту
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » піхотна артилерія

76-мм пушка 1938 г

76,2-мм горная пушка образца 1938 г.

С Р С Р

У боях Другої світової війни радянська армія мала кілька зразків гармат, для дій у гірській місцевості. З самого початку радянсько-німецької війни основною була 3-дюймова гірська гармата зразка 1909 року. Вона вважалася застарілою і у війська поступав новий зразок.

Питанням розробки нової гірської гармати військове керівництво займалося з початку 1930 років. З кількох причин вирішили взяти на озброєння зарубіжну копію. Увагу звернули на розробку відомої чеської зброярні – 75-мм М-1936 Skoda. Перший прототип – стандартна „Шкода“ з переробленим під калібр 76,2 мм стволом, проходив випробування у Чехословаччині та на Закавказзі.1937 року закуплена ліцензія, точніше обміняна на ліцензію бомбардувальника СБ.

Протягом наступних років гармату пристосовували до умов радянського виробництва, змінюючи при цьому конструкцію. Тому радянський зразок відрізнявся від чеського майже всіма вузлами та механізмами і в дечому мав переваги. Але напівавтоматичний затвор замінено на чверть автоматичний.

Над конструкцією гармати працював колектив заводу № 7 у Ленінграді на чолі з Л.І. Горлицьким. У 1938 році зразок кілька разів випробовували і відправляли на доопрацювання.

На озброєння „76-мм горная пушка образца 1938 года“ прийнята 5 травня 1939 року з індексом ГАУ 52-П-356. Про серійне виробництво інформація не точна. За одними даними на тому ж заводі № 7, за іншими – у Києві. Відомо про випуск 1068 екземплярів. Після евакуації заводу влітку 1941 року (якого саме, невідомо) випуск зупинено. Чи відновлювали пізніше і скільки було випущено – також протиріччя. За одними даними – не виготовляли. Більш правдиво інше : випуск відбувався і після війни. Адже потреба в цій гарматі була. А наступна гірська гармата у СРСР прийнята на озброєння лише у 1958 році. Під час 2 Світової війни невелика кількість трофейних гармат була прийнята на озброєння у німецькій та фінській арміях.

76-мм горная пушка обр. 1938 г. за технічними і тактичними даними перевершує радянські і зарубіжні зразки калібру 75 – 76 мм. Має найбільшу дальність стрільби, різноманіття боєприпасів та вибір зарядів, що забезпечує ведення вогню з різними траєкторіями. Недоліками вважаються невеликий кут горизонтального обстрілу і жорсткий колісний хід, що не давав розвивати більшу швидкість. Останнє, можливо, зроблено спеціально. У горах високу швидкість не розвинеш, а при в’ючному переміщенні – це мало переваги, як зменшення загальної маси системи.

76-мм гірська гармата зразка 1938 року“ надходила на озброєння переважно гірсько-стрілецьких та гірсько-кавалерійських дивізій. Вона перебувала на оснащенні артилерійських дивізіонів у полку та артилерійських полків дивізій. Також гармати надійшли до кількох підрозділів повітряно-десантних частин. Гармата призначалася для широкого спектру бойових задач : знищення піхоти противника в наступі, на марші та обороні, боротьба з броне-цілями, вогневими точками та артилерією противника, знищення фортифікаційних споруд та інженерних загороджень. Більш потужний зразок гірської артилерії СРСР – „107-мм горная пушка“.

76-мм горная пушка обр. 1938 года складається з трьох основних частин : стволу із затвором, люльки з механізмами накату і противідкатним, механізмів наведення, врівноважую чого механізму, лафета. Конструкція забезпечує ведення вогню настильною та навісною траєкторією. Обслуга – 6 артилеристів.

Ствол гармати довжиною 21,4 калібрів. Канал стволу має довжину 1435 мм з 32 нарізами. Довжина патронника становить 312,9 мм. Ствол з’єднується з казенною частиною, в яку встановлюється затвор. Клиновий затвор вертикального типу. Відкривання його проводиться вручну, а закривання автоматично при вкладанні заряду. Постріл здійснюють спусковим шнуром.

Застосовуються набої – 76,2×191R.

Боєприпаси не взаємозамінні з іншими системами. Заряджання проводиться унітарним способом. Набої з осколковими, димовими і запалювальними снарядами оригінальної форми. Вони мають гільзи розбірні по довжині – дно відкручується. Цим забезпечується вибір маси метального заряду для різної траєкторії стрільби. Повний заряд складається з основної частини та 2 додаткових, маса яких різна. Основна частина прикріплена до внутрішньої поверхні дна гільзи. А додаткові можна виймати при роз’єднанні гільзи, тому можливо отримати 4 варіанти початкової швидкості снарядів. Також постачалися набої з цільною гільзою і метальним зарядом з насипного пороху. Снаряди в дульці гільзи закріплюються при виготовленні. Для бронебійних, шрапнелі – заряди були індивідуальними, споряджені на заводі. Снаряди різних типів для даної гармати спеціально не конструювалися. Застосовувалися від 76-мм полкових і дивізійних гармат. Але використовувати їх усіх марок не дозволялося через особливість конструкції як самих снарядів, так і гармати. Наприклад, через невисоку початкову швидкість снарядів, підкаліберні не досягали дієвої ефективності.

Основні типи боєприпасів 76-мм гірської гармати 1938 року.

УОФ-356 / УОФ-356А – осколково-фугасні снаряди, що різнилися корпусами, виготовленими з сталі або з сталистого чавуну. Їх запали встановлювали в положення осколкової чи фугасної дії або із затримкою, що давало змогу, знищувати захищені цілі чи вести стрільбу „на рикошет ах“. Маса снарядів становила близько 6,2 кг, а маса ВР – 710 г або 540 г.

УО-356А – осколкова граната, виготовлена з сталистого чавуну. Маса снаряда становила 6,2 кг, а маса ВР – 540 г.

Шрапнельні снаряди Ш-354 та Ш-356 також були кількох видів. Їх маса – 6,5 кг / 6,7 кг, а відрізняло застосування дистанційних трубок та дальність дії : 5,6 або 8,4 км.

УБР-356А / УБР-356Б – бронебійно-трасуючі снаряди з балістичними наконечниками та зарядом вибухової або запалювальної речовини. Маса снарядів 6,3 / 6,5 кг, а ВР чи ЗР – 155 / 119 грам, відповідно в УБР-356А чи УБР-356Б.

УБР-356СП – бронебійно-трасуючий, без заряду ВР чи ЗР. Повна маса – 6,5 кг.

УБП-356М – кумулятивний снаряд. У назві літери „БП“ означають визначення типу, що застосовувалося в той час – „бронепрожигающий“. Маса снаряда – 3,94 кг, заряду ВР – 0,49 кг. Снаряд вражав броню товщиною до 100 мм.

УЗ-356 – запалювальний снаряд, масою 6,24 кг. Застосовувався термітний заряд.

Димові снаряди типу УД-356 виготовлялися з сталі чи сталистого чавуну і мали заряд жовтого фосфору.

Люлька служить для з’єднання стволу з лафетом, наведення та відкат стволу при пострілі. Противідкатний механізм гідравлічний. Накатник – пружинний. По горизонталі наведення проводиться переміщенням передньої частини лафета по бойовій вісі в секторі лише 10о. На вертикальний кут наведення впливає конструкція лафета.

Прицільні пристрої складаються з прицілу та панорами.

Лафет з колісним ходом на бойовій вісі. Колеса з металевими дисками і гумовими шинами, наповненими губчатою гумою. Буксирування проводилося гужовою або механічною тягою з швидкістю до 18 км/г.

Станина 1-брусна коробчаста, складається з трьох частин : передньої, середньої та хобота, з’єднаних шарнірно. Хобот оснащено сошником. У такому стані лафет забезпечує вертикальний кут обстрілу від –8 до +65 градусів. Якщо роз’єднати шарніри і хобот приєднати до головної частини, то вертикальний кут збільшиться до +70о, але мінімальний становитиме не менше +25о. У передній частині лафета закріплено пружинний механізм врівноваження.

Хобот складався вгору-назад для зменшення габаритів у не бойовому стані та на марші. Буксирний гак приєднано до середньої частини лафета.

Щит складався з двох великих бічних частин, з’єднаних між собою. Внизу кожної частини шарнірно приєднано невеликі подовження. Щит виготовлявся з сталі товщиною 3,5 мм.

Гармата кінною тягою буксирувалася з передком. Механізовано – з передком чи без нього. Передок вміщав 33 набої і важив 665 кг. Також застосовували зарядний ящик, тобто, спеціальний віз для перевезення набоїв. Він вміщував близько 70 одиниць.

При в’ючному способі гармата розбиралася на 9 частин. Також розбирали і в’ючили передок з боєкомплектом. Для усього цього (1 гармати) потрібно було 23 коней.

ТТД 76,2-мм горная пушка обр. 1938 г.:

довжина стволу : 1630 мм ;

Vo снаряда максимально : 505 м/с ;

максимальна дальність пострілу : 10720 м ;

бойова скорострільність : до 15 п./хв.;

маса гармати в бойовому положенні : 785 кг ;

маса по-похідному : 1450 кг з передком.

Категорія: піхотна артилерія | Додав: Plastun (13.06.2017)
Переглядів: 390 | Рейтинг: 1.0/2
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук
Статистика
Оцініть
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 24

Copyright MyCorp © 2024