76,2-мм пушка образца 1913 г.
Р о с і я / С Р С Р
3-дюймова полковушка 1913 року – відома російська артилерійська система часів Першої світової війни та громадянської війни в Росії / СРСР. Гармата завершувала створення для російської імператорської армії на початку 20 століття серії 76-мм артилерії. На той час на озброєнні перебували 3-дюймові дивізійні гармати, створені чи вдосконалені протягом 1900-03 рр., гірські гармати 1904 та 1909 років, проти-штурмова (фортечна) 1910 року.
76-мм полкова гармата сконструйована на базі інших систем. Насправді назва „полкова“ для даного зразка не офіційна. У Російській армії в кінці 19 століття полкова артилерія була розформована. 76-мм системи були або дивізійними, або спеціалізованими (гірська, штурмова). Необхідність оснащення піхотних полків артсистемами виникла напередодні 1 Світової війни.
У короткий строк гармату сконструювали, взявши ствольну групу від гірської гармати 1909 року. Тим більше, що уже одна варіація на її базі існувала – протиштурмова гармата 1910 року. Для нового зразка сконструйовано лафет.
Завданням гармати була підтримка піхотних підрозділів на передових позиціях. Виходячи з цього, гармата повинна бути легкою і невеликою. Високі балістичні можливості не вимагалися.
У 1914 році на озброєння прийнята „Трьохдюймовая короткая пушка образца 1913 года“. Термін „коротка“ вказував на відмінність від основного 3-дюймового зразка – дивізійної 1902 р. Ще одна не офіційна назва – траншейна. Часто до гармати застосовують визначення „полкова“. Невідомо, чи мала вона офіційно таку назву в Червоній армії. Але саме на базі даного зразка створено і прийнято на озброєння полкову гармату 1927 року.
„3-дюймова коротка гармата зразка 1913 року“ запущена у виробництво 1914 року (за іншими даними – 1916). Виробництво здійснював завод Путілова щонайменше до 1920 року. Частина джерел вказує на завершення випуску в 1927 році. На озброєнні в РСЧА гармата була до 1938 року. На той час їх залишилося кілька десятків. Протягом експлуатації гармату пристосовували для різних завдань. Популярна в той час справа – перевезення автомобілів, легких танків чи іншої техніки на зовнішній підвісці важких бомбардувальників не обійшла осторонь і її.
Ба, більше – гармату перетворили в парашутно-десантну. Під фюзеляжем разом з нею закріплювали контейнер з парашутом.
Крім російсько-радянської армії гармата перебувала на озброєнні у Фінляндії.
„76,2-мм пушка 1913 г.“ – класична артилерійська система, призначена для буксирування кінною тягою. Спеціально спроектована з малою масою, могла встановлюватися в передових порядках піхоти в легких укриттях чи окопах.
Боєприпаси унітарного заряджання.
Затвор поршневий, закріплювався до муфти казенної частини стволу.
Ствол складався з труби, кожуха, муфти, з’єднувального кільця. Довжина нарізної частини стволу – 963 мм.
Механізм гальмування відкату стволу гідравлічний. Накатник пружинний.
Колісний лафет спрощений у порівнянні з лафетом 1909 року і не призначений для розбирання. Кут горизонтального обстрілу збільшено у порівнянні з гірською гарматою. Вертикальний кут наведення : -6о – +28.
Станина 1-брусна, складалася з двох балок, скріплених позаду сошником. Колеса дерев’яні, ширина ходу розширена. Щит прямий.
ТТД 76,2-мм короткая пушка обр. 1913 г. :
довжина стволу : 1259 мм (16,5 калібрів) ;
початкова швидкість : 380 м/с ;
максимальна дальність пострілу : більше 5000 м ;
бойова скорострільність : 10 п./хв.;
маса гармати в бойовому положенні : 630 кг.
| 
