76,2-мм горная пушка образца 1909 г.
Р о с і я / С Р С Р
Гірським артилерійським системам в імператорській російській армії початку 20 століття та в радянській армії приділялося не останнє значення. На початку минулого сторіччя на озброєння прийнята 3-дюймова гірська гармата Обухівського заводу. Вона мала недоліки і після російсько-японської війни 1904-05 років знята з озброєння. Проте під час 1 Світової війни її застосовували на Кавказькому фронті, хоч у той час російська армія мала інший зразок.
У 1938 році РСЧА прийняла на озброєння нову гірську гармату, а через 20 років – останню, що й досі стоїть на озброєнні. Усі зразки мають один калібр – 76 мм.
Для заміни „обухівської“ гармати на озброєння прийняли нову систему, що залишила помітний слід в історії артилерійського озброєння.
Початковий варіант гармати розробив ще в кінці 1890 рр. грецький військовий інженер Панайиотіс Дангліз і запропонував її військовому відомству. Калібр гармати – 75 мм. Але зразок виявився не затребуваним. 1905 року в Греції почався конкурс для прийняття на озброєння гармати. Зброяр запропонував свою розробку французькій фірмі „Шнейдер“, яка приймала участь в конкурсі.
Таким чином гармата почала свій шлях і відома як „Дангліз-Шнейдер“, більше в грецькому, французькому чи англійському написанні. Невдовзі нею зацікавилися у Росії. Проведено конкурс, в якому приймали участь дві зарубіжні розробки – грецько-французька та чеська.
Перевагу віддали французькій системі, що не зовсім відповідала вимогам. Зразок був буксирним. Її вузли мали завелику масу для транспортування в’ючними тваринами. Проте балістичні можливості та технічні нововведення переважили і в лютому 1909 року гармату прийняли на озброєння, зрозуміло, із змінами за російськими стандартами. У першу чергу – 3-дюймового (76-мм) калібру. Також зміни стосувалися лафета. Створено 2 типи передка – для пішо-гірських підрозділів та кінно-гірських.
Що цікаво, у 1938 році РСЧА прийняла на озброєння гірську гармату, прообразом якої була гармата чеської „Шкоди“.
Отже, 1909 року на озброєння російської армії прийнято гірську гармату. Її виробництво впроваджено спочатку Путіловським заводом, а потім ще кількома.
„3-дюймовая горная пушка образца 1909 года“ застосовувалася російською армією під час Першої світової війни. Потім її використовували обидві сторони в Громадянській війні 1917-1920 рр.
Гармата знову була прийнята на озброєння але вже у СРСР. Застосовували старе (дюймове) позначення. А також – 76,2-мм горная пушка образца 1909 года. Виробництво продовжувалося до 1939 року, коли її замінили новою гірською гарматою зразка 1938 року.
76-мм горная пушка обр. 1909 г. застосовувалася в різних конфліктах 1920-40 років, де приймали участь радянські війська. На озброєнні 76-мм гармата 1909 р. перебувала до кінця радянсько-німецької війни, переважно в гірсько-стрілецьких частинах.
Трофейні гармати застосовували фінська та румунська армії.
Гармату, за її оригінальний вигляд, не можна сплутати з іншими зразками. Вона легко вгадується на різних фото, в музеях та на пам’ятниках.
На основі конструкції гармати створено кілька варіантів. У 1910 році на озброєння прийнято протиштурмову гармату для застосування у кріпостях (фортецях). Ствольна група конструкції застосовувалася для озброєння російських бронеавтомобілів.
Більш відомим є інший варіант – гармата зразка 1913 року.
„3-дюймова / 76,2-мм гірська гармата зразка 1909 року“ має класичну схему і складається з стволу, противідкатно-накатного механізму, лафета. Гармата застосовувалася з передком для кінної тяги.
Обслуга – 6 артилеристів.
Боєприпаси – унітарного заряди, одинакові з тими, що застосовувалися у польовій гарматі зразка 1902 року. Маса патрона – 6,23 кг. Боєприпаси вкладалися у ящики в’ючного типу, пристосовані для перевезення в передках.
Ствол складався з кількох деталей : труби стволу, кожуха, муфти, кільця, що з’єднувало кожух з стволом приблизно на половині його довжини. Муфта надягалася на ствол ззаду і мала кріплення для затвору.
Канал стволу з нарізами прогресивного типу. Довжина каналу – 1164 мм, нарізної частини каналу – 963 мм. На відстані 733 мм від патронника крутість нарізів збільшується від 3 – до 7 градусів. Потім залишається сталою. Маса стволу з кожухом та муфтою із затвором – 209 кг.
Затвор поршневого типу, масою 12,3 кг.
Противідкатний механізм гідравлічний. Накатник – гідропневматичний.
Гармата оснащувалася прицілом панорамного типу.
Лафет складався з верхнього станка з підйомним та поворотним механізмами, колісного ходу, станини, щитового прикриття. Підйомний механізм 2-секторний, забезпечував ведення вогню з кутом від -6о до +22 або +28 (див. далі) градусів. Принцип роботи поворотного механізму : обертання станка на бойовій вісі лафета. Кут обстрілу становив дещо більше ±2 градусів.
Колеса дерев’яні, встановлені на вісі колінчатого типу. Завдяки цьому змінювалася висота лінії вогню та максимальний кут вертикального обстрілу. Швидкість буксирування – 6 км/г.
Станина 1-брусна з сошником.
Щит складався з кількох частини скріплених між собою. Висота гармати по щиту – 1330 мм.
Передки для піших та кінних підрозділів відрізнялися розмірами, кількістю снарядів, що перевозилися та масою. Колеса дерев’яні. Передок пішо-гірського типу мав ширину колії 890 мм ; ширина колії кінно-гірського передка – 1067 мм. На фото вгорі передок, очевидно, від гармати більш пізньої розробки.
Гармата розбиралася на 7 частин.
Маса у похідному положенні з передками – 1084 кг або 1175 кг.
ТТД 76,2-мм горная пушка обр. 1909 г. :
довжина стволу : 1259 мм ;
початкова швидкість : 380 м/с ;
максимальна дальність пострілу : більше 5000 м ;
бойова скорострільність : 10 п./хв.;
маса гармати в бойовому положенні : 630 кг.
| 
