76,2-мм дивизионная пушка образца 1902 / 30 гг.
Р о с і я / С Р С Р
Гармата цього зразка не відноситься до піхотного озброєння. Застосовувалася вона більше ніж 40 років і, як правило, подалі від передових позицій піхоти. Протягом виробництва гармата кілька разів проходила модернізацію і майже кожного разу приймалася на озброєння з іншою назвою. На початок 2 Світової війни гармата була уже „глибоко“ застарілою. Проте, перебувала на озброєнні РСЧА до кінця війни.
Розробку гармати почали ще в кінці позаминулого століття. Як і стрілецька зброя, артилерія почала новий розвиток. Причини ті ж самі : новий порох, казно-зарядний принцип, впровадження механізмів автоматики тощо. Калібри гармат також переводилися у дюймовий вимір. У Росії для польової артилерії спочатку обрали два основних : 3-дюймовки (76 мм) та 6-дюймовки (152 мм).
Для створення нового зразка 3-дюймової гармати провели конкурс, в якому приймали участь зразки кількох великих металургійних збройових заводів та зарубіжних виробників, як наприклад „Крупп“. Представлені зразки пройшли випробування і кращою визнали гармату Путіловського заводу. У 1899 році виготовили партію гармат, якими озброїли 8 батарей. Ці батареї проводили тестування зразків у 5 військових округах з різними кліматичними умовами.
9 лютого 1900 року на озброєння була прийнята „3-дюймовая полевая пушка
образца 1900 года“.
На ті часи це була одна з кращих світових конструкцій але вона мала кілька застарілих технічних рішень. Випуск гармати розгорнули на 4 заводах і продовжували до 1903 року, коли на озброєння поступив її модернізований варіант.
Калібр гармати – 76,2 мм. Єдиним снарядом був шрапнельний.
Ствол довжиною 30 калібрів приєднувався до лафета з допомогою цапф.
Лафет 2-колісний, 1-станинний. Знизу станини приєднано сошник, а зверху – правило. Щит у конструкції не передбачався. Колеса дерев’яні з стальними шинами.
Гальмо відкату гідравлічного типу та каучуковий накатник буферного типу розміщувалися у станині. Ствол під час відкату та руху вперед змінював свій кут нахилу.
„3-дюймова польова гармата зразка 1900 року“ бойове випробування пройшла під час російсько-японської війни 1904-05 років, разом з своєю наступницею – гарматою зразка 1902 року.
Після поступання гармати у війська почалися роботи з вдосконалення системи. Ствол залишався без змін. Тактичні якості гармати в характеристиці наступного зразка.
3-дюймовая полевая пушка образца 1902 года
Удосконалення гармати зразка 1900 року провели на Путіловському заводі. У тому ж 1900 році новий зразок почали випробовувати разом з кількома системами зарубіжної розробки. На початку 1901 року визначено, що гармата російської розробки краща і за наказом імператора виготовлено 12 одиниць для випробовування у військах. У 1902 році гармату доопрацювали після виявлених в ході випробувань недоліків.
На озброєння нова система прийнята у 1903 році як „3-дюймовая полевая пушка образца 1902 года“. Також її називають „76-мм скорострельная пушка образца 1902 года“.
Найбільше змін вкладено у лафет та систему гальмування відбою стволу і його повертання вперед після пострілу. У конструкцію введено люльку.
Ствол довжиною 30 калібрів разом з противідкатно-накатним пристроєм вкладався у люльку.
Гальмо гідравлічного типу знаходилося у трубі під стволом. На циліндр гальма надягнуто пружину накатника.
Станина зовні мало відрізняється від попередньої.
Лафет забезпечував кут горизонтально наведення в 1о. А вертикальне – від -6,5о до +17о.
Гармата обладнувалася прицілом, що забезпечував ведення вогню прямим наведенням та з закритої позиції та введенням бокових поправок.
У 1906 році, після російсько-японської війни гармата пройшла ще одну модернізацію.
На лафет почали встановлювати захисний щит. Прицільні пристрої доповнили панорамою. У боєкомплект ввели фугасний снаряд масою 6,5 кг.
Після 1 Світової війни гармата перебувала на озброєнні у Польщі та Фінляндії. Згодом польські зброярі переробили конструкцію під боєприпаси калібру 75 мм.
ТТД 76,2-мм пушка обр. 1902 г. :
початкова швидкість : 588 м/с ;
максимальна дальність пострілу : 8530 м ;
бойова швидкострільність : 10 п./хв.;
маса гармати : 1010 кг.
76-мм дивизионная пушка образца 1902 / 30 гг..
Після Громадянської війни в Росії та створення РСЧА гармату прийняли на її озброєння. Призупинене виробництво відновили. В середині 1920 років було підняте питання про осучаснення зразка. 1927 року роботи з модернізації проводили на Путіловському та Пермському заводах. Розробка останнього виявилася кращою.
На озброєння оновлений зразок прийняли з назвою „76-мм дивизионная пушка обр. 1902/30 гг.“
Тепер змін зазнав ствол. Його довжину збільшили до 40 калібрів, що значно збільшило дальність стрільби. В конструкцію гармати ввели механізм врівноваження. Але конструктори ввели можливість встановлювати на лафет ствол старого зразка.
Лафет вдосконалили для збільшення кута підйому стволу та горизонтального наведення. Вони становили від -3о до +37о по вертикалі та 5о по горизонталі.
Прицільні пристрої встановлювалися нової розробки.
Значним недоліком гармати залишався колісний хід. Буксирування проводили тільки кіньми.
Виробництво системи завершили у 1937 році після прийняття на озброєння більш сучасної гармати Ф-22 зразка 1936 року.
„76,2-мм дивізійна гармата зразка 1902/30 року“ постачалася до Іспанії, Китаю та Монголії. Трофейні гармати прийняті на озброєння німецьких військ як „7,62-sm F.K.295(r)“. Фінська армія до гармат зразка 1902 року отримала новіші 1902/30 рр., які перебували на озброєнні до 1990 років.
У РСЧА на початок радянсько-німецької війни на озброєнні залишалося більше 2 тисяч гармат старого зразка та 2411 одиниць 1902//30 рр.
ТТД 76,2-мм дивизионная пушка 1902/30 г. :
довжина стволу : 40 калібрів ;
початкова швидкість : 680 м/с ;
максимальна дальність пострілу : 13000 м ;
бойова швидкострільність : 10 п./хв.;
маса системи : 1350 кг.
| 
