Ordnance QF 17-pounder
В. Б р и т а н і я
Швидкий розвиток середніх та важких танків у другій половині 1930 років, а особливо на рубежі 30-40 рр. („Черчіль“, Pz.3, Pz.4, Т-34, КВ, M-3 General Lee) спровокував адекватний розвиток протитанкових гармат. Тобто, в першу чергу, збільшення калібру. Збройні сили Великої Британії, маючи прийнятий на озброєння нещодавно 40-мм зразок QF 2-pounder, замовили розробку 57-мм гармати. Але передбачливо вирішили і про створення більш потужної.
Розробку нового зразка здійснили інженери відомої „Vickers“. Час появи у військах співпав з початком масового застосування Вермахтом „Тигрів“. Дещо раніше в німецьку армію почали постачати 75-мм протитанкові гармати і почали створення 88-мм. Військові США запізнилися і мали тільки 37-мм протитанкові гармати, а 76-мм почали виготовляти з кінця 1942 року. Протитанкову артилерію РСЧА представляли 45-мм гармати різних років. У 1941 році розгорнули випуск 57-мм ЗиС-2, але невдовзі зупинили. З німецькими танками боролися „сорокап’ятки“ та 76-мм польові гармати. У другій половині 1943 р. відновили виробництво 57-мм і почали конструювання 100-мм гармати.
Отже, конструювання англійської 3-дюймової протитанкової гармати почали у 1940 році. Технічне завдання полягало у створенні потужного зразка, що й виявилося у готовій гарматі. Артилерійська частина була готова влітку 1942 року але лафетів не було і партію гармат виготовили поєднавши ствольні групи з лафетами 25-фунтової гармати. З індексом 17/25-pdr їх відправили на фронт в Тунісі, де очікувалося застосування „Тигрів“.
QF 17/25-pounder. помітно масивну казенну частину.
Перший бій гармати прийняли у лютому 1943 року.
У 1943 році почався серійний випуск гармат з спеціально розробленими лафетами – Ordnance Quick firing 17-pounder Mark I. Перше їх застосування відмічено у боях в Італії.
Обслуга складалася з 7 гармашів.
Крім буксирного зразка виготовляли кілька варіантів для встановлення в танки (англійські та американські), на десантні кораблі. Буксирні виготовляли до кінця війни. Танкові, очевидно, довше. Кількість виготовлених не відома. Із озброєння у королівської артилерії Ordnance QF 17-pounder Mk.I знімали з початку 1950 років, замінюючи безвідкатними системами. На той час гармата встигла повоювати в Кореї. Після зняття з озброєння гармату передавали (чи продавали) до країн Близького Сходу та Африки.
Quick firing 17-pounder Mark I – буксирна протитанкова гармата класичної конструкції. Визначення „Quick firing“ вказує на скорострільність. Тобто, введення механізму автоматики. У даному випадку – в конструкцію затвора. Але зважаючи на калібр і масивність боєприпасів, високої скорострільності досягти не вдавалося. Крім основного призначення, гармата була ефективною при знищенні польових укріплень, скупчення військ і техніки тощо.
Боєприпаси – унітарні заряди різного призначення з гільзою 76,2×583R. Метальні заряди застосовувалися різної потужності, в залежності від типу снаряду. Бронебійні, бронебійні з балістичними наконечниками, підкаліберні. Початкова швидкість бронебійних становила 785 – 884 м/с, а підкаліберних – 1204 м/с. Пробивна здатність по броні навіть на віддалі 3000 м становила від 60 – до 160 мм залежно від типу снаряда. На відстані 1000 метрів найнижча пробивна здатність – не менше 120 мм.
Боєприпаси з осколково-фугасними снарядами застосовувалися двох зразків. Створений одночасно з гарматою був недостатньо ефективним. Згодом впровадили модернізований.
76,2-мм гармата скорострільна 17-фунтова Мк.1 мала ствол довжиною 55 калібрів. Ствол оснащено дуловим гальмом.
Затвор мав автоматику, завдяки чому закривався автоматично при вкладанні заряду і відкривався після пострілу з екстрагуванням гільзи.
Ствол встановлювався на люльку разом з противідкатним і накатним механізмами. Довжина відкату могла регулюватися.
Механізм горизонтального наведення забезпечував швидке „перекидання вогню“ в секторі 60 градусів за 10 – 15 секунд. Вертикальний кут стволу змінювався від -6о до +16,5о.
Лафет складався з 2-колісного ходу, станка та розвідних станин. Транспортування гармати по дорогах могло здійснюватися різними тягачами і автомобілями. Але для буксирування в бойових умовах сконструювали потужний тягач на базі танка.
Конструкція щитового прикриття гармати було прогресивним, як на той час. Застосували рознесене бронювання. Воно складалося з основного щита і додаткового, прикріпленого до основного спереду на деякій віддалі. Основний щит суцільний, з боковинами. Додатковий – прямий. Щит встановлювався під великим кутом.
ТТД Ordnance QF 25-pounder Mk.1 :
довжина стволу : 4191 мм ;
початкова швидкість : 785 – 1204 м/с ;
ефективна дальність : 1800 м ;
маса гармати : 3050 кг.
|