75-mm Pack Howitzer M1920 – M116
С Ш А
Минуло 90 років як 75-мм гаубиця була прийнята на озброєння. Але досі вона застосовується у США як церемоніальна зброя і перебуває на озброєнні в арміях кількох країн світу. За цей час вона, тільки у США, кілька разів змінювала назву, пристосовуючись до стандартів. Зразок з самого початку задумувався і конструювався з специфічними вимогами, як гірська гармата. Згодом гаубицю приймали на озброєння в різних родах і видах військ. Кілька разів вона проходила модернізацію, у тому числі і після завершення випуску. Що цікаво, зразок виготовлявся порівняно короткий час – не більше 17 років, і зважаючи на специфіку, гаубиця була другою артилерійською системою за чисельністю у збройних силах США в період 2 Світової війни. Довговічність пояснюється тим, що застосовувалася у бойових діях порівняно не часто.
Причиною створення системи було намагання замінити застарілий зразок кінця 19 століття. Таке рішення приймали ще напередодні 1 Світової війни, але відклали на потім. Роботи над створенням розпочалися очевидно у 1920 році, так як, перший зразок відомий з індексом М1920.
Конструювання і випробування тривали до 1927 року. За цей час з’явилися дослідні М1922, М1922А та М1922В (Б) та інші. М1922В був прийнятий на озброєння у серпні 1927 року з новою назвою – 75-mm Pack Howitzer M1 (75-мм Пак Гауцер М1). Визначення „Pack“ тут слід розуміти як в’юк.
Випуск гаубиці розгорнули тоді ж, але достатнього фінансування не було і до 1940 року випущено лише 91 одиницю. Це зважаючи ще й на те, що 1930 року дослідний зразок М-1923Е2 прийняла на озброєння і морська піхота. Можливо, виробництво останні роки не проводили взагалі. Бо одна інформація свідчить, що модернізована гаубиця М-1А1 з’явилася у 1934 році, інша – що у 1940 році почався її випуск. Так чи інакше масове виробництво здійснювали лише у 1942-43 роках. Дані про загальну кількість відрізняються кардинально. Одні джерела вказують на 5379 одиниць, інші – на 8400.
Протягом виробництва модернізацію артилерійської частини гаубиці провели у моделі М-1А1. Лафет модернізували і модифікували кілька разів. Вперше це було при основній модернізації. Початковий зразок гаубиці М-1мав лафет М-1 з дерев’яними колесами, у М-1А1 лафет замінили на М-8. Модифікацією гаубиці, що найбільше відрізнялася, була 75-mm Field Howitzer M1A1, тобто, польова гаубиця. Її виготовляли з 1941 року, загальною кількістю більше 3 сотень штук.
Також, на основі артилерійської частини сконструювали варіанти М2 і М3 для встановлення в самохідних установках. Найбільш відома з них – 75мм Motor Carriage M8.
75-mm Pack Howitzer Model 1А1 – легка артилерійська система, пристосована для переміщення буксируванням, в’ючними тваринами або перенесення силами обслуги. Спочатку гаубицю передбачалося застосовувати як гірську. Пізніше її використовували у джунглях, іншій важкодоступній місцевості, пристосували для десантування на парашутах. Буксирування 75-mm Pack Howitzer M1 на лафеті М-1 могло проводитися гужовими тваринами з невеликою швидкістю.
75-мм в’ючна гаубиця Модель 1А1 протягом 2 Світової війни поступала в частини гірської піхоти, морської піхоти, частково в підрозділи артилерії піхоти, пристосована для перевезення планерами та десантування парашутним способом з літаків застосовувалася повітряно-десантними військами. 75-мм польова гаубиця М1А1 надходила у кінні частини. Обидві моделі застосовували на різних театрах бойових дій.
Значна частина гаубиць обох типів постачалася за програмою ленд-ліз до Великої Британії, Китаю, Франції, Австралії. Гаубицю десантували партизанам на території Югославії. Кілька десятків продано країнам Південної Америки.
Після війни 75-мм гаубиці М-1А1 активно застосовувалися у Південно-Східній Азії. Вона приймала участь в боях у Кореї та В’єтнамі з обох боків протистояння, у конфліктах в Китаї. Крім вказаних країн перебувала на службі у Японії, Пакистані, Ірані, Конго, Кубі, Індії, Філіппінах, Омані. Усього більше як в 20 країнах. На даний час лише кілька армій мають їх на озброєнні.
Серед них – Туреччина, армія якої застосовувала гаубицю у 2010 році в боях з курдами.
А це фото з навчань 2016 року
У США після чергової стандартизації, гаубиця з 1962 року мала назву 75-mm Pack Howitzer М116. Застосовується для салютування і в даний час.
75-mm Pack Howitzer M-1А1 складається з стволу з казенною частиною і затвором, люльки з противідкатним і накатним механізмами, механізмів наведення, прицілу, лафета з колісним ходом. Уся система розбиралася на 6 в’юків масою від 73 до 107 кг, розрахованих на переміщення мулами чи іншими тваринами. При десантуванні для гаубиці і боєкомплекту застосовували 9 парашутів. Для обслуговування гаубиці в бою обслуга могла складатися із 4 бійців, а для транспортування – більше.
Боєзаряди роздільного заряджання з гільзою 75×272.для ведення ефективного вогню в різних умовах використовували 1 – 4 метальних заряди в різних комбінаціях. Один з них був основним, а інші вкладали при потребі. Боєкомплект складався з снарядів кількох типів і призначення. Дві осколково-фугасні гранати мали масу 6,24 кг та 6,62 кг, а масу ВР – 0,5 кг та 0,68 кг, відповідно. Бронебійний кумулятивний снаряд масою 5,94 кг розвивав початкову швидкість 305 м/с і міг пролетіти більше 7 км. Проте ефективність його не була високою. Також застосовувалися димові снаряди двох типів. Також був створений хімічний снаряд масового ураження з іпритом.
Ствол 75-мм гаубиці М-1А1 встановлювався зверху люльки, точніше в жолоб, який мав бічні виступи, що входили у виступи люльки і ковзали по них при віддачі (схоже на рух затвору пістолета в рамці). У люльці встановлено противідкатний та накатний механізми гідропневматичного типу. Люлька закріплена у верхньому станку лафета.
Ствол від’єднувався від казенної частини обертанням для розбирання у в’юки. Загальна довжина стволу 1,34 м, труби стволу – 1,19 м. Канал стволу з нарізами правого ходу. Хід нарізів – 20 калібрів. Зверху ствол має захисний щиток.
Затвор ковзний горизонтальний.
Механізм горизонтального наведення забезпечував стрільбу тільки в секторі +/-3 градуси. Вертикальний кут встановлення стволу : -5 – +45о.
Лафет гаубиці випуску до 1940 року був з дерев’яними колесами, обтягнутими стальними шинами.
Лафет М-8 мав металеві колеса з пневматичними шинами, що змінювалися залежно від років випуску і застосування. Станина одинарна, розбірна. У кінці встановлено сошник.
Буксирування гаубиці могло проводитися будь-якими механічними тягачами, навіть джипами типу „Вілліс“.
75-мм польова гаубиця М-1А1 відрізнялася тим, що не була розбірною. Для неї створено кілька типів лафета. Один з них мав дві розвідні станини і захисний щит.
ТТД 75-mm Pack Howitzer M-1А1 :
довжина стволу : 1192 мм ;
початкова швидкість : 381 м/с (о.-ф.) ;
макс. дальність пострілу : 8,8 км ;
бойова скорострільність : 3 – 5 постр./хв.;
маса похідна : бл. 0,7 т ;
маса бойова : 653 кг.
| 
