45-мм противотанковая пушка образца 1937 г.

С Р С Р

У кінці 1920 років у СРСР почали розробку протитанкової гармати. За основу взято німецький зразок. Точніше, за домовленістю з спеціалістами німецької компанії „Рейнметал“, у Союзі мали виготовляти створену ними гармату калібру 37 мм. Німецька сторона надала документацію та дослідні зразки. На озброєння РСЧА прийняли „37-мм протитанкову гармату зразка 1930 року“. Невдовзі вирішили переконструювати її під калібр 45 мм.

У війська почала поступати „45-мм противотанковая пушка образца 1932 года. Вона мала кілька недоліків але головною причиною було технологічне відставання радянської промисловості. Протягом наступних років гармату вдосконалювали, переробляючи вузли, механізми та деталі.

Наступним кроком було прийняття на озброєння нового зразка, ввівши уже випробувані оновлення. Головними вимогами було підвищення надійності, технологічності, пристосування до буксирування механічною тягою із збільшенням швидкості.

Модернізацією гармати займалося те ж саме спеціальне конструкторське бюро заводу № 8. Керівником робіт був М.Н. Логінов. Зміни були внесені майже в усі вузли. Ствол та боєприпаси переконструюванню не піддавали. За гарматою закріплено заводський індекс 53-К. Заводські випробовування зразок проходив у середині 1937 року. У серпні гармату відправлено на Науково-дослідний артилерійський полігон, де вона пройшла випробування на надійність системи перезаряджання, точності стрільби та буксирування. На початку 1938 року випробування проходили уже кілька одиниць. Загалом, система виявилася досить непоганою. Деякі дрібні недоліки бралися до уваги, щоб усунути їх у серійних зразках. Випробування на надійність буксирування гармата проходила з новим на той час артилерійським тягачем „Комсомолець“.

У квітні 1938 року на озброєння була прийнята „45-мм противотанковая пушка образца 1937 г.“, а влітку почали її серійне виробництво на заводі № 8. Індекс ГАУ – 52-П-243-ПП-1.

У 1941 році завод з Підмосков’я евакуювали в тил. Випуск гармати в подальшому здійснював завод № 172. Його інженери почали модернізацію гармати, що наступного року була прийнята на озброєння як М-42. Проте, випуск гармати завершили у 1943 році. Загальна кількість виготовлених перевищує 37 тисяч одиниць.

„45-мм протитанкова гармата зразка 1937 року“ була основною протитанковою артилерійською системою радянської армії до 1943 року. Вона поступала на озброєння різних штатних структур. У стрілецьких батальйонах – протитанковий взвод з 2 гармат, у полках – батарея, у дивізіях – дивізіон. Також були створені різні підрозділи в артилерійських частинах і з’єднаннях. Протягом війни штати змінювалися.

На початку радянсько-німецької війни гармата уже не відповідала вимогам часу, бо Вермахт отримував нові зразки танків з більш міцною бронею або старі танки з додатковим бронюванням. Вразити такі танки можна було з близької віддалі або в уразливе місце, що вимагало добре навчених навідників.

Обслуга гармати складалася з 6 бійців.

45-мм гармата зразка 1937 року – артилерійська система для боротьби з броне-цілями, транспортними засобами, піхотою противника та знищення легких укриттів.

Гармата застосовувалася разом з передком Я-3, який служив для перевезення боєкомплекту та більш зручного буксирування.

Боєприпасами служать унітарні патрони 45×310R з снарядами різного призначення.

Гільза набоїв пляшкової форми з виступаючою закраїною. Основна частина гільзи конусна, дульце коротке, тому гільза здається прямою.

Протитанкові снаряди застосовувалися різного типу та форми : бронебійний, бронебійно-трасуючий, підкаліберний.

Протипіхотні снаряди були осколковими з корпусами з сталі або сталистого чавуну, картечними. Також застосовували димові снаряди.

Бронебійний снаряд масою 1,43 кг мав початкову швидкість 770 м/с і на віддалі 100 метрів пробивав 82-мм броню під кутом 90^о. На дальності 1000 м і з кутом зустрічі 60^о цей снаряд пробивав 28 мм.

Підкаліберний снаряд масою 0,85 кг мав дульну швидкість 1070 м/с і на віддалі 500 м пробивав 62 мм під кутом 90^о.

Патрони переносилися в ящиках-кейсах.

Дальність прямого пострілу становила 860 метрів.

Гармата мала класичну будову : ствол із затвором, приціл, механізм наведення, верхній станок з люлькою, противідкатний та накатний механізми, лафет з нижнім станком, колісним ходом, щитом та станинами.

Ствол нарізний, встановлювався у люльку з противідкатно-накатним механізмом. Казенна частина з затвором та іншими деталями приєднувалася до стволу.

Затвор клиновий, з автоматикою, що забезпечувала зведення спускового механізму, екстрагування гільзи після пострілу. Система стала надійно працювати з снарядами різних типів.

Постріл здійснювався спусковим механізмом кнопкового типу.

У механізм наведення внесено зміни, що покращувало скорострільність.

Верхній та нижній станки виготовлялися більш технологічно у порівнянні з гарматою зразка 1932 року.

Щитове прикриття складалося з кількох частин, які прикріплювалися до верхнього та нижнього станків.

Станини подвійні. При встановленні у бойову позицію розведення станин забезпечувало стійкість гармати та широкий кут обстрілу.

Колісних хід також змінено. Застосовували дещо змінені колеса від легкового автомобіля ГАЗ-А. Підресорювання забезпечувало достатню швидкість при переміщенні по шосе та ґрунтових дорогах.

При розведенні станин підресорювання вимикалося, а колеса гальмувалися.

Вертикальний кут наведення : -8^о – +25^о. Горизонтальний – 60^о.

ТТД  45-мм противотанковая пушка 1937 г. :

довжина стволу : 2070 мм (46 калібрів) ;

початкова швидкість : 760 м/с ;

максимальна дальність пострілу : 4400 м ;

бойова швидкострільність : до 20 п./хв.;

маса гармати : 560 кг ;

маса системи в поході : 1200 кг ;

висота гармати : 1200 мм ;

довжина гармати : 4020 мм ;

довжина системи : 6400 мм.