37-мм та 45-мм протитанкові гармати 1930 / 1932 рр.

С Р С Р

Серед радянської артилерії періоду 2 Світової війни найвідомішою є, мабуть, гармата калібру 45 мм – „сорокап’ятка“. Проте, не всім відомо що 45-мм гармат було кілька зразків. Основних – 3, прийнятих на озброєння у 1932, 1937 та 1942 роках. І хоч жодна з них не відповідала вимогам часу в повній мірі, величезну ношу війни винесли саме обслуги цих гармат. Не маючи змоги вражати німецькі танки з достатньої відстані, „сорокап’яточники“ мужньо підпускали противника зовсім близько, щоб вдарити напевно.

Розробку гармати проводили на початку 1930 років, взявши за основу перший в СРСР протитанковий зразок – 37-мм гармату.

Як відомо, між керівництвом СРСР та Німеччини були таємні домовленості про співпрацю у військово-технічній сфері. Німеччині після поразки у Першій світовій війні заборонялися розробки переважної більшості озброєнь. Радянські конструктори не мали достатнього досвіду в проектуванні зброї. Тому обом сторонам така співпраця була вигідна (якщо не брати до уваги в що це обернеться).

Серед інших зразків була домовленість і на створення протитанкової гармати. Конструкторські роботи проведено компанією „Рейнметал“. Так була створена гармата, що в початковий період 2 Світової війни була основним засобом протитанкової оборони Вермахту – 37-мм Pak.35/36. Попередній варіант цієї гармати запропоновано радянським військовим. Було виготовлено кілька зразків та передано документацію.

Доведенням гармати до виробництва займався завод № 8 у Підмосков’ї. Але застаріле обладнання не підходило для серійного виробництва.

У 1930 році „37-мм противотанковая пушка образца 1930 года“ прийнята на озброєння з індексом ГАУ 52-П-162. Заводське позначення – 1-К.

Зібрані гармати мали низьку якість. Всього виготовили близько півтисячі одиниць. Невдовзі випуск зупинили, бо на озброєння прийняли більш потужний зразок. Варіантом була танкова гармата, яку встановлювали в танки БТ-2.

„37-мм протитанкова гармата зразка 1932 р. 1-К“ застосовувалася протягом 1930 років. Потім гармати складували. З початком радянсько-німецької війни частину з них застосовували на фронті.

Боєприпасами служили унітарні патрони 37×257R з бронебійними, осколковими та картечними снарядами. Патрони були взаємозамінні з німецькими від гармати Pak.35/36. Тобто, обидва противники могли застосовувати трофейні набої для своїх гармат. Чи навпаки – вітчизняні патрони для трофейних гармат.

Конструкція гармати схожа з 45-мм гарматою зразка 1932 року.

Обслуга гармати складалася з 4 бійців. Буксирування передбачалося кінною тягою з швидкістю до 20 км/г.

ТТД  37-мм противотанковая пушка 1930 г. :

довжина стволу : 1560 мм ;

початкова швидкість : 820 м/с (бр.-б) ;

максимальна дальність пострілу : 5700 м ;

бойова швидкострільність : 10 – 15 п./хв.;

маса : 754 кг.

45-мм противотанковая пушка образца 1932 г.

Одночасно з впровадженням у виробництво 37-мм гармати прийнято рішення про її заміну більш потужним зразком. Гармату створювали з можливістю застосування її в танковому та корабельному варіантах.

Розробку здійснювали в конструкторському бюро заводу № 8, що виготовляв 37-мм гармати. Очолював конструкторську групу Г. Берінг. Головні зміни полягали в збільшенні калібру та, відповідно, розмірів стволу. Заводське позначення гармати – 19-К.

На озброєння прийнята наказом Реввійськради СРСР 23 березня 1932 року як „45-мм противотанковая пушка образца 1932 года“. ГАУ присвоїло їй індекс 52-П-243А.

Як розповсюджене в ті роки явище, на заводі було створене спеціальне конструкторське бюро ОГПУ („шарага / шарашка“). Тобто з інженерів, що були засуджені за якісь антирадянські „дії“. Ці конструктори продовжили вдосконалювати гармату. Одна за одною з’являлися і приймалися на озброєння модернізовані зразки – 1933, 1934 та 1936 років. У них вдосконалювали і зміцнювали затвори, схеми роботи їх напівавтоматики. Дерев’яні колеса замінювали металевими з гумовими шинами або густматиковими. Інші вузли та механізми також оновлювали. Але новою гармата стала лише після прийняття на озброєння зразка 1937 року.

Боєприпасами в гармати служили унітарні набої 45×310R з кількома типами бронебійних, осколкових, картечних та інших снарядів.

Більш ширший опис гармати у матеріалі про „45-мм пушка образца 1937 г.“

ТТД  45-мм противотанковая пушка 1932-36 гг. :

довжина стволу : 46 калібрів ;

початкова швидкість : 760 м/с ;

максимальна дальність пострілу : 4670 м ;

бойова швидкострільність : до 20 п./хв.;

маса : 425 – 560 кг.