3,7 cm Panzerabwehrkanone 36
Н і м е ч ч и н а
Згідно Версальським домовленостям, Німеччині після поразки у 1 Світовій війні заборонялося виготовляти багато яких зразків озброєння. Зброярі СРСР не мали досвіду в проектуванні різних видів зброї. За таємними договорами між цими двома країнами німецькі конструктори мали змогу працювати в СРСР. Одним з таких зразків, створених у співпраці, була протитанкова 37-мм гармата. Німецькі війська у Першій світовій війні першими відчули удар танків противника. Тому й протитанкове озброєння різних класів з’явилося у них перших : бронебійна гвинтівка T-Gewehr M.1918 Mauser, крупнокаліберний кулемет MG.18 Tank und Flieger Maxim-MAN. Першою була і протитанкова гармата зразка 1918 року. На початку 1920 років інженери різних компаній продовжували працювати над створенням протитанкових гармат. Один за одним з’являлися прототипи. У 1928 році інженери Rheinmetall-Borsig сконструювали систему, яка після вдосконалень, з приходом до влади гітлерівського режиму, запущена у масове виробництво. Зразок 1928 року вдосконалювався для виробництва спочатку в СРСР. Це була прийнята на озброєння РСЧА 37-мм гармата 1930 року. Потім на її основі спроектували більш потужну 45-мм 1932 року та наступні.
Після створення Вермахту покращений зразок прийнято на його озброєння. Спершу це була гармати 1934 та 1935 років. А остаточно – 1936. Тому часто у позначенні вказується „35/36“. Як і в іншого важкого озброєння позначення і назви німецьких гармат були подібними : вказано калібр у сантиметрах, тип гармати та рік прийняття на озброєння.
3,7 cm Panzerabwehrkanone 36 – протитанкова (Panzer – танк // abwehr – проти // kanone – гармата) буксирувальна система. На початок 40-их років її тактичні властивості уже не відповідали вимогам часу. У більшості бойових підрозділів її замінили на системи більшого калібру. Але до кінця війни гармата перебувала на озброєнні Вермахту, часто як навчальна.
Випуск гармати зупинено у 1942 році. На той час випущено більше 14 тисяч.
У 1941 році на озброєння Вермахту поступила артилерійська система Leichte Panzerabwehrkanone 41з конічним стволом на лафеті 3,7 cm Panzerabwehrkanone 36.Також гармату використовували для метання надкаліберних боєприпасів Stielgranate 41з кумулятивним зарядом. Обидві системи застосовувалися обмежено. Також на основі протитанкової сконструйовано танкову, яку встановлювали в ранніх моделях танків. Крім того гармати встановлювали на різних бронемашинах.
3,7 cm Pak 36 – класична артилерійська гармата.
Обслуга – 5 бійців.
Боєприпасами служили заряди унітарного типу 37×250R (іноді – 249R). Застосовувалися бронебійний снаряд, підкаліберний, осколкові двох моделей та, уже вказаний, кумулятивний. Бронепробиття під кутом 60о підкаліберним (370 г) снарядом на відстані 300 м становило 40 мм, а каліберним (690 г) – 25мм.
Ствол „3,7 см Панцерабверканоне 36“ нарізний з каналом довжиною 1567 мм. Затвор з елементами автоматики.
Противідкатний пристрій „3,7 см Пак 36“ гідравлічного типу. Накатник пружинний.
Механізм наведення забезпечував вертикальне переміщення стволу в секторі від -8о – до +25о. по горизонталі – 60о.
Лафет з двома розвідними станинами, виготовленими з труб. Колісний хід з двома колесами з пневматичними шинами. Гармата розрахована на переміщення з швидкістю до 50 км/г.
Щитове прикриття складалося з кількох частин, скріплених шарнірними завісами. Товщина щита – 5 мм.
ТТД 3,7-cm Pak.36 :
довжина стволу : 1665 мм ;
Vо швидкість : 762 м/с (бронебійний) ;
Vо швидкість : 1030 м/с (підкаліберний) ;
максимальна дальність пострілу : 5484 м ;
ефективна дальність : 300 м ;
бойова скорострільність : 10 – 15 п./хв.;
маса в бойовому положенні : 327 кг ;
маса похідна : 450 кг.
| 
