105 mm Howitzer M-101A1 / M-2A1
С Ш А
Серед найбільш відомих у світі артилерійських систем є 105-мм американська гаубиця відома за двома позначеннями – М-101 або М-2.
Завдання на створення зразка було сформовано ще у 1919 році виходячи з досвіду Першої світової війни. Проте на озброєння систему прийняли значно пізніше.
1920 року з’явився перший прототип, який продовжили поліпшувати протягом багатьох років. Один з прототипів мав позначення М-1 але першим основним зразком краще рахувати М-2 1934 року. Але її вдосконалення продовжувалося до 1939 року. Однією з проблем була розробка сучасного лафета.
1940 року гаубицю прийняли на озброєння як 105 mm Howitzer М2А1. Наступного року почався серійний випуск Рок-Айлендським арсеналом. Під час Другої Світової війни виробництво йшло високими темпами. Протягом наступних років систему дещо вдосконалювали. У тому числі і боєприпаси.
Збройні сили США застосовували систему досить широко. Артилерійський полк періоду 2 Світової війни мав на озброєнні 36 105-мм гаубиць у трьох дивізіонах.
У післявоєнний час, згідно нової стандартизації, позначення гаубиці змінили на М-101А1.
Гаубицю продовжували застосовувати і в часи війни у Кореї 1950-53 рр. та В’єтнамі, де армія США втратила велику кількість гаубиць. Значна їх частина потрапила на озброєння армії В’єтнаму як трофей.
Виробництво гаубиці М-101А1 було зупинено у 1953 році. Всього виготовлено більше 10200 одиниць. Крім того, система виготовлялася в інших країнах з частковими змінами в конструкції.
У 1960 роках на озброєння в США прийняли нову 105-мм систему М-102 для заміни М-101А1. Проте вона так і не стала основною. Згодом армія США прийняла на озброєння М-119, варіант створеного у Великій Британії 105-мм зразка, який став основним у даному класі. Лише після цього М-101А1 офіційно зняли із озброєння. Все ж вона застосовується як церемоніальна зброя.
„105-мм гаубиця М-2А1 / М-101А1“ перебувала на озброєнні в багатьох країнах світу. Не менше ніж в 40. У значної частини перебуває до цього часу. Деякі армії отримали її ще в період 2 Світової війни, а деякі – уже в наш час. Збройні сили Канади мали її за основну, у своєму класі, до 1997 року. Потім перевели у резерв. Подібна ситуація і в ЗС Австралії. Також гаубицю мали чи мають до сьогодні на озброєнні в Норвегії, Франції, Туреччині, Греції та в багатьох країнах світу на усіх континентах. Однією з останніх її прийняла на озброєння Литва. Югославія отримала М-101А1 після 2 Світової війни, а потім проводила власне виробництво з позначенням М-56. Після розпаду ЮСФСР частину гармат отримали армії кількох новоутворених держав.
У війнах проти Іраку гаубицю застосовували Іран та Кувейт.
Артилерійська частина М-2А1 застосовувалася для виробництва самохідних артилерійських установок, шасі яких служили танки М-4, М-24 та інші. А також в інших країнах. Наприклад, у В’єтнамі їх встановлювали на Урал-375Д.
105 mm Howitzer Мodel 2А1 / 101А1 – буксирна гаубиця класичної конструкції але без захисного щита. Складається з артилерійської частини, вузлів наведення та лафета.
Ствол 105-мм М-2А1 / 101А1 разом з гідропневматичним проти-відкатним і накатним механізмами встановлено в люльку. Довжина відкату фіксована – 1100 мм. Довжина стволу – 22 калібри. Затвор горизонтальний.
Боєприпаси роздільного заряджання з гільзою 105×372R. Метальні заряди регульованої потужності. Застосовувалися снаряди різного призначення і типів.
HE M1 – осколково-фугасний. Маса снаряда – 14,97 кг, заряду ВР – 2,18 кг.
HE-AT M67 – бронебійний, кумулятивний з постійною гільзою. Маса набою – 16,71 кг, снаряда – 13,25 кг, заряду ВР – 7,85 кг. Пробивна здатність – 102 – 183 мм, залежно від кута зустрічі з ціллю. Також можна застосовувати по бетонному захисту. Товщина пробиття - більше 300 мм.
HC BE M8 – димовий. Маса снаряда – 14,91 кг. Бойова речовина – хлорид цинку, масою 11,16 кг.
Також застосовувалися ще кілька димових снарядів різного призначення і кольору диму. У тому числі з білим фосфором.
Також було розроблено снаряд з хімічним зарядом.
Для навчання застосовували практичні снаряди.
Початкова швидкість снарядів та дальність стрільби різнилися в залежності від їх маси та типу метального заряду і кута підйому стволу.
Механізм горизонтального наведення забезпечував ведення вогню в секторі 46 градусів. Вертикальний кут наведення стволу – від -5 градусів до +65 градусів.
105 mm Howitzer М-2А1 / 101А1 могла буксируватися будь-яким транспортом, з відповідними тяговими можливостями з швидкістю до 50 км/г.
Лафет з 2-брусними розвідними станинами. Колісний хід з підресореними металевими колесами на пневматичних шинах.
Обслуга гаубиці складалася з 8 бійців.
ТТД 105-mm Howitzer M-2A1 / 102A1 :
довжина стволу : 2574 мм ;
V0 снарядів : до 470 м/с ;
максимальна дальність : 11430 м ;
бойова скорострільність : 4 – 5 п./хв.;
маса М-2А1 : 1940 кг ;
маса М-101А1 : 2260 кг.
| 
