Becker – Oerlikon 20×70RB, 20×72RB, 20×100RB, 20×110RB

Ш в е й ц а р і я

Перший у світі патрон калібру 20 міліметрів для автоматичних гармат створено на початку 20 сторіччя. Авіаційну гармата і патрон 20×70RB створив 1914 року в Німеччині зброяр Райнхольд Беккер (R. Becker). У 1918 році гармата „Becker M2“ і патрон були офіційно прийняті на озброєння. У 20^-их роках гармата отримує новий розвиток і світове поширення завдяки компанії „Ерлікон“. Було створено кілька варіантів набоїв калібру 20-мм. Але характерною особливістю всіх є гільза з формою закраїни RB /від „rebated“, не дослівно – закраїна з уступом/. Тобто, діаметр закраїни менший від діаметру гільзи над проточкою.

Після Версальського договору Беккер переїжджає до Швейцарії, де продовжує свою діяльність, одночасно продавши патент на систему товариству Seebach Maschinenbau Aktien Gesellschaft (SeMAG), яка продовжила випуск гармат та набоїв.

Р. Беккер на власному підприємстві продовжив випуск гармати але з новим патроном 20×100RB, збільшивши його потужність. Також цей набій іноді позначають як 20×101RB. Гармати з таким патроном виготовлялися і в-подальшому компанією „Ерлікон“, на відміну від початкового 20×70RB.

У середині 1920^-их років випуск гармат Беккером та „СеМАГом“ було зупинено. SeMAG перейшла у власність компанії „Oerlikon“, розташованої в Цюріху. „Ерлікон“ продовжила виготовляти зразки гармат „СеМАГ“ та Беккера, вдосконаливши їх і створивши кілька варіацій.

При цьому, початковий патрон Беккера 20×70RB було змінено на дещо перероблений 20×72RB.

Також фахівці „Ерлікон“ запровадили випуск нового варіанту автоматичної гармати під сконструйований ними новий, ще потужніший патрон 20×110RB.

Гільзи патронів Беккера – „Ерлікон“ мають слабо виражену пляшкову форму. За характерністю, з проточкою та денцем меншого діаметру ніж гільза у найширшій частині. Виготовлялися з латуні або сталі.

Патрони будь-якого типу споряджалися снарядами різного призначення і виду : бронебійними, бронебійно-трасуючими, осколковими, осколково-трасуючими, запалювальними, звичайними кулями. Снаряди розривного типу мали підривники у головній частині.

У гарматах іноземних виробників (Японія, Велика Британія, США) іноді застосовували перероблені набої. Найчастіше змінювали форму гільзи. Наприклад, 20×110 – французькі HS-404 „Іспано-Сюїза“ мали гільзу із однаковим діаметром, що закраїни, що гільзи перед проточкою.

ТТД патронів 20×72RB / 20×100RB / 20×110RB :

діаметр куль : 19,71 мм ;

маса порохового заряду : 37 – 41 г ;

маса снарядів : 120 – 128 г ;

довжина гільз, мм : 71,9 / 100 / 110 ;

довжина патронів, мм : 145 / 175 / ≈187.