Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » патрони автоматні-штурмові

7,62×39 М43

7,62 × 39 М 43

С Р С Р

Незважаючи на те, що в СРСР на початку 20^-их років виготовлявся і перебував на озброєнні перший у світі автомат, повернутися до створення зразків даного класу змусила наявність такої зброї у підрозділах Вермахту. Автоматичними і напівавтоматичними карабінами були озброєні і солдати американської армії. І хоч розробки набоїв та самої зброї в СРСР були започатковані відразу після того як стало відомо про німецькі „машиненкарабіне“, прийняти на озброєння комплекс патрон-автомат вдалося лише в кінці 40^-их років. У СРСР одночасно з розробкою автомата, конструювали також інші зразки для застосування з „проміжним“ патроном – ручний (штурмовий) кулемет та напівавтоматичний карабін. І хоч, на відміну від автомата, їх встигли випробовувати на фронті – серійний випуск було розгорнуто лише на рубежі 1940-50 років. Одна з причин – доопрацювання самого набою.

Основною зброєю армій світу до 70^-их років минулого століття були зразки створені під гвинтівкові патрони : магазинні, самозарядні, автоматичні гвинтівки, станкові та ручні кулемети. Перед Другою світовою війною в армії активно впроваджуються пістолет-кулемети. Проте, вони так і не стали основною піхотною зброєю, хоч їх доля стала суттєвою у порівнянні з гвинтівками. Після війни в, так званих, „капіталістичних“ арміях світу довгий час основними зразками були автоматичні або напівавтоматичні гвинтівки та пістолет-кулемети. Їх заміна на автомати почалася спочатку у США під час війни у В’єтнамі. Це була знаменита М-16. Після цього переозброєння стало масовим.

Збройні сили СРСР зброю з новим набоєм прийняли на озброєння у 1944-45 рр. (кулемет РПД-44, карабін СКС-45). А масово – з початком 50^-их років, у першу чергу автомата Калашникова. Після цього систему прийняли на озброєння у країнах Варшавського договору та соціалістичного табору.

Фінляндія також зробила свій вибір, прийнявши на озброєння автомат Калашникова.

Під час 2 Світової війни у Німеччині та США були створені і прийняті на озброєння зразки, в яких застосовувалися набої середньої, у порівнянні з гвинтівковим та пістолетним, потужності. У червні 1943 року на засіданні Наркомату оборони було вирішено почати розробку аналогічної зброї. Перш за все – патрону, який почали називати „проміжним“ (рос.: промежуточный). Обрано кілька калібрів. І хоч, Фьодоров, творець першого автомата, наполягав на калібрі 6,5 мм, було обрано 7,62-мм. Більш за все, це диктувалося радянською стандартизацією (пістолет, револьвер, гвинтівка, кулемет). Та й іноземний досвід сприяв даному рішенню. З огляду від сьогодні – це помилка.

Ще з середини 40^-их років зброярі В. Британії створювали „проміжний“ патрон калібру 7 мм, що з різних причин залишився дослідним. Останнім часом до калібру 6,5 – 6,8 мм повернулися зброярі у Фінляндії, США та інших країнах.

Слід сказати, що „капіталістичні“ країни, починаючи з США, перехід на „проміжний“ набій зробили в калібрі 5,56 мм. Лише після цього в СРСР почали роботи над впровадженням малокаліберного малоімпульсного 5,45-мм патрону.

І за 40 років спільного застосування зброї калібру 7,62 та 5,45 мм так і не знайдено відповіді – який кращий ?

Отже, у другій половині 1943 року було створено перший радянський патрон, що більше знайомий за визначенням „автоматний“. Інша назва набоїв даного типу – боєприпаси штурмових гвинтівок (кулеметів, карабінів).

Початкова метрична назва патрону маловідома – 7,62×41. Лише через кілька років, після вдосконалень і прийняття на озброєння зразків зброї для застосування з ним, патрон став відомий як 7,62×39.

Так чи інакше, але радянський автоматний 7,62-мм набій є унікальним і його властивостей та популярності на даний час не досяг ніякий інший.

Конструктори ОКБ-44 (сучасний ЦНИИТочМаш) Н. Єлізаров та Б. Сьомін (рос.: Н.М. Елизаров, Б.В. Сёмин), за кілька місяців сконструювали патрон, який уже в жовтні 1943 року був прийнятий за основу для створення перспективної зброї.

Перший варіант патрону мав свинцеву кулю в біметалевій оболонці (індекс ГАУ – 57-Н-231). Куля за формою нагадувала кулю патрону ТТ з витягнутою головною частиною. Довжина кулі становила 22,8 мм. Такий патрон у грудні 1943 року почали виготовляти для проведення випробувань. Згодом з’явилися різні варіанти. Основною стала куля з стальним сердечником. Вона стала довшою, загостреною, з конусною задньою частиною. Навесні 1944 року запущено у виробництво дослідно-серійну партію патрону. У 1945 році створено трасуючу кулю Т-45 довжиною 28 мм.

Для того щоб не збільшувати загальну довжину патрону, вирішили зменшити довжину гільзи. У 1947 році виготовили партію патронів та зброї для випробувань. На цей час крім РПД-44 та СКС-45 уже кілька разів проводилися випробування автоматів. Серед них – конструкція М. Калашникова.

У 1949 році патрон офіційно був прийнятий на озброєння. Незважаючи на переробки протягом 6 років індекс ГАУ та назва М43 залишилися без змін. А позначення змінили на 7,62×39.

Цей патрон був і залишається найбільш масовим. Робити перелік країн де він виготовлявся та застосовується недоречно. Простіше – весь світ. Якщо не в якості бойового, то як спортивно-мисливський. Наприклад, у США карабін СКС-45 популярний мисливський. Тому назв у патрона багато.

Протягом всього часу виробництва набій кілька разів модифікували шляхом створення нових куль та виробництва гільз. Патрони іноземного виготовлення мають свої особливості.

Набій виготовляється з середини 40^-их років минулого століття до цього часу як в СРСР/Росії так і в багатьох країнах світу.

Найчастіше 7,62×39 М43 застосовується в різноманітних 7,62-мм варіантах автомата Калашникова. Також – у СКС-45, кулеметах РПД-44, РПК та їх зарубіжних аналогах.

Гільза патрону пляшкової форми з проточкою. В залежності від країни, та промислових і виробничих обставин виготовлялася та виготовляється з сталі з різним покриттям : латуньована, біметалева, лакована, останнім часом – з полімерним покриттям.

Кулі радянсько-російського виробництва протягом виробництва кілька разів модернізувалися. Крім призначення та будови змінювалося зовнішнє покриття : томпакове або лаковане. Кулі мають кільцеву канавку в яку входить край гільзи при виготовленні.

Кулі які були створені під час розробки патрону та його доведення до серійного виробництва згодом були на замінені в залежності від технології виготовлення, вимог тощо.

7,62 ПС (індекс ГАУ – 57-Н-231) – куля звичайна із стальним осердям в свинцевій сорочці та біметалевій оболонці ; довжина кулі – 26,8 мм, маса кулі – 7,9 г, маса патрону – 16,4 г ; кольорового позначення куля не має.

7,62 Т-45 (індекс ГАУ – 57-Т-231П) – куля трасуюча, зразка 1945 року ; складається з оболонки, свинцево-сурмового сердечника у передній частині та стального стаканчика з впресованою піротехнічною речовиною позаду ; форма кулі – без конусного скосу ; довжина кулі – 28 мм, маса – 7,6 г, маса патрону – 16,1 г ; варіант – Т-45М.

7,62 БЗ (індекс ГАУ – 57-БЗ-231) – куля бронебійно-запалювальна ; складається з плакованої томпаком стальної оболонки, томпакового наконечника, термозміцненого сердечника, свинцевої сорочки і запалювальної речовини ; довжина кулі 27,7 мм, маса – 7,7 г, маса патрона – 16,1 г ; головна частина кулі фарбована в чорний колір з червоним пояском ; на віддалі 300 м куля здатна пробити 7-мм броню.

7,62 З (індекс ГАУ – 57-З-231) – куля запалювальна-трасуюча ; стальний сердечник в свинцево-сурмовій сорочці, та біметалевий стаканчик з піротехнічною речовиною (запалювальна і трасуюча) в стальній, плакованій томпаком оболонці з томпаковим наконечником ; довжина кулі становить 27,9 мм, маса – 6,6 г, маса патрону – 15,2 г ; вістря кулі фарбоване в червоний колір.

7,62 БП (індекс ГРАУ – 7Н23) – куля бронебійна, зразка 2002 р., створена на Барнаульському заводі ; складається з осердя з інструментальної сталі з термообробкою, свинцевої сорочки та біметалевої оболонки ; довжина кулі – 27,4 мм, маса – 7,9 г, маса патрону – 16,3 г ; вершина кулі фарбована в чорний колір.

7,62 ПП (індекс ГРАУ – 7Н27) – куля підвищеного пробиття.

7,62 УС (індекс ГАУ – 57-Н-231У) – патрон з кулею зменшеної швидкості, призначений для стрільби з приладом безшумної стрільби ; куля масою 12,6 г, маса патрону – 20 г ; початкова швидкість кулі – до 300 м/с ; головна частина кулі фарбується у фіолетовий колір з зеленим пояском.