Схеми  боєспоживання

Револьверна схема. Застосовується переважно у револьверах, зрідка у гвинтівках. Останнім часом схема стала більш поширеною. Її застосовують при конструюванні ручних гранатометів, гладкоствольних рушниць та в інших класах.

Магазинні схеми. Використовуються у всіх класах зброї. Розрізняються :

– по конструкції. Магазини можуть бути : постійні або такі, що примикаються ;

– за формою : прямі, секторні (ріжкові), круглі, дискові ;

– по розташуванню на зброї : підствольні, нижнього примикання, верхнього, бічного.

– за способом розміщення набоїв у магазині : однорядне, дворядне, шахове.

Стрічкове боєживлення. Патрони знаходяться в металевих або брезентових стрічках, які вкладають у коробки різної форми та ємності. До цієї схеми відноситься і боєживлення з металевих касет.

Дискова схема. У диску, розміщеному над ствольною коробкою, патрони розташовуються кулями до центру. При стрільбі диск (або його частина) прокручується.

Шнекова схема. Найновіший тип споживання. У магазині циліндричної форми патрони розміщені по спіралі.

Прицільні  пристосування

Приціли стрілецької зброї поділяють на 2 види, що відрізняються типом цілі – наземна чи повітряна (зенітна).

Приціли для ведення вогню по повітряних цілях встановлюються, як правило, на кулемети. Найбільш розповсюджені – кільцеві та ракурсні.

Приціли для ведення вогню по наземних цілях поділяють, в свою чергу, на механічні та оптичні.

Механічні приціли

Механічні приціли для ураження наземних цілей складаються з двох основних частин – цілик і мушка, які найчастіше закріплюються на зброї за допомогою своїх основ. У зброї ближнього бою (гладкоствольні рушниці, пістолети, пістолет-кулемети) прицільні пристосування можуть встановлюватися безпосередньо на деталі зброї. Мушка встановлюється у передній частині зброї на стволі або в кінці ствольної коробки. Цілик або його основа кріпляться до ствольної коробки або казенної частини стволу. У пістолетах класичної схеми приціл і мушка розміщені на затворі-кожухові. Відстань між ціликом і мушкою називається довжиною прицільної лінії. Чим вона більша, тим менша похибка у прицілюванні.

Механічні приціли розрізняють за типом цілика та мушки і називаються відкритими або діоптричними.

Відкриті приціли – це прицільні пристосування у яких використовується мушка та цілик. Мушка прицілу закріплена в кінці стволу і нерухома. Приціл в залежності від типу може бути з нерухомим або рухомим ціликом. У більшості випадків їх можна зміщувати для пристрілювання зброї. Форми мушки і проріз цілика бувають різними. Відкриті приціли бувають різних типів. Найпоширеніші :

Постійний. Приціл такого типу має нерухомі мушку та цілик. Застосовується, найчастіше, у пістолетах.

Перекидний. Приціл має форму кутника з сторонами різної висоти для стрільби на ближчу і дальню відстань.

Секторний. Приціл з односторонньо закріпленою прицільною планкою з поділками і ціликом, що пересувається по ній. Планка піднімається або опускається відповідно до обраної дистанції стрільби. Разом з планкою змінює висоту і цілик.

Стійковий. Приціл цього типу має такий самий принцип вибору кута стрільби але цілик рухається по вертикальній планці/стійці/ з поділками. Застосовується переважно у кулеметах.

Діоптричний приціл – прицільні пристосування з ціликом у формі кільця. Мушка застосовується або звичайного типу або кільцева. Діоптр має переваги в точності та недолік у вузькому секторі огляду місцевості.

Іноді зброярі у своїх зразках застосовують обидва типи прицільних пристосувань. Наприклад, при веденні ближнього вогню застосовується відкритий приціл, а на більшу – діоптричний.

С е к т о р н и й, с т і й к о в и й, д і о п т р и ч н и й  приціли можуть мати рухомі цілики для введення бічних поправок на рух цілі чи вітер.

Кільцевий дистанційний приціл застосовується переважно в зенітних кулеметах. Мушка замінена чотирма концентричними колами, які суміщують із заднім візиром.

Ракурсний  приціл є подальшим розвитком кільцевого і складається з переднього візиру, курсового візиру та заднього діоптру.

Коліматорні приціли

Коліматорні приціли є аналогом діоптричних із застосуванням оптики. Це система напівпрозорих скелець на які проектується прицільна марка у вигляді концентричних кілець або червоної точки. Кола чи точку суміщують з ціллю. Приціл побудований так, що стрілець бачить зображення сітки в просторі поблизу цілі. Приціл дозволяє вести вогонь у сутінках і, навіть, вночі.

Оптичні приціли

Найбільш досконалі приціли – оптичні. У їх конструкції застосована система лінз чи призм в корпусі. Приціл дає збільшене зображення предмета та місцевості, що забезпечує більш точне ведення вогню. Приціл є обов’язковим елементом снайперської зброї та може встановлюватись на інші зразки будь-яких класів. Різновидом оптичних прицілів і найбільш досконалим є голографічний. З його допомогою стрільба ведеться швидше і може проводитись вночі та в несприятливих погодних умовах.

Нічні і тепловізійні приціли

Сучасний стан техніки та електроніки дозволяє оснащувати стрілецьку зброю пристроями, які покращують ефективність її застосування в складних погодних умовах та вночі. Прилади мають компактний вигляд та невелику масу. У наш час застосовується 5 поколінь приладів нічного бачення : з інфрачервоними освітлювачами ; прилади, що використовують випромінювання природних нічних світил ; використовують теплове випромінювання предметів, за якими спостерігають. Останні поділяються на тепловізійні прилади (ТВП) або приціли.

Лазерні цілевказівники

У 1960 році створено нове джерело світла – квантовий генератор (лазер). Лазер промінь має широке застосування. А також, для освітлення цілей у приладах нічного бачення ; для наведення в ціль стрілецької зброї.

Деякі снайперські оптичні приціли мають сигналізатори про застосування противником лазерних цілевказівників або приладів нічного бачення.