Класифікація  набоїв

Сучасний вигляд патрона почав формуватися в середині ХІХ століття.

Набої поділяють на два великих види – для нарізної зброї і гладкоствольної.

Розглянемо патрони бойової нарізної зброї. Розпізнають їх за кількома ознаками :

По калібрах. Позначення калібру патрону відповідає калібру зброї ;

За призначенням / класи зброї :

пістолетні : для пістолетів і пістолет-кулеметів ;

револьверні ;

патрони штурмових/тактичних пістолетів, пістолет-кулеметів ;

штурмові / автоматні / : для автоматів, штурмових гвинтівок, легких кулеметів ; розрізняють патрони нормального калібру (7,62, 7,92 мм) і малокаліберні / малоімпульсні (5,45, 5,56 мм) ;

гвинтівкові : для магазинних, самозарядних, автоматичних гвинтівок і карабінів, ручних, універсальних, танкових кулеметів ;

крупнокаліберні : для важких /протитанкових, снайперських/ гвинтівок, крупнокаліберних кулеметів ;

підвищеної потужності : патрони нормального калібру із збільшеною гільзою та запасом пороху – для бронебійних рушниць тощо ;

спеціальні : патрони безшумної зброї, підводної, сигнальної.

Будова  патронів

Гільза об’єднує всі елементи патрону. Виготовляється з латуні, міді, сталі. Гільзи бувають прямої форми або пляшкової, із звуженням і дільцем для кулі. У денце кулі встановлюється капсуль. Також розрізняють гільзи за двома характерними ознаками : із закраїною та з проточкою, які необхідні для екстракції її з патронника стволу.

Капсуль складається з металевого ковпачка, розміщеної всередині нього ініціюючої речовини та фольгової кришечки. Іноді гільзи бувають бокового бою, в яких капсуль відсутній, а ініціююча речовина знаходиться безпосередньо в денці гільзи.

Порох за формою виготовляється кількох видів. Порох пістолетних патронів пластинчатий або у вигляді дрібних прутиків. Для автоматних та гвинтівкових патронів – прутки або одноканальні циліндри. У крупнокаліберних – циліндри з багатьма каналами.

Куля. За період розвитку вогнепальної зброї, куля неодноразово змінювала свою форму :

 циліндрична,

 сферична,

овальна,

 з округленою головною частиною.

Весь час зброярі пристосовували кулю для кращого її просування у повітрі.

Сучасну форму (загострену у головній частині та звужену до денця) куля здобула на початку ХХ століття.

Хоча й зараз, особливо в пістолетних патронах, застосовують кулі різних форм : загострена циліндрична, округлена, форми зрізаного конусу.

У переважній більшості патронів нарізної зброї куля міститься в дульці гільзи. Також є патрони, наприклад, револьверний „Наган“, де куля повністю схована в гільзі.

У різних патронах можуть застосовуватись різні типи куль. Будова куль одного типу може відрізнятись у патронах різних видів зброї. Розглянемо типи куль.

Звичайна. Застосовується для поразки живої сили противника. Складається з стального сердечника, свинцевої рубашки, та оболонки. Сталь надає кулі міцності, свинець – ваги, а зовнішнє покриття не дає свинцю залишатись на нарізах стволу. Звичайні кулі одного патрону також можуть бути : легкі або важкі.

Трасуючі кулі призначені для коригування стрільби та цілевказування. У донній частині такої кулі розміщено стаканчик з піротехнічною речовиною.

Бронебійні кулі застосовуються для ураження легкоброньованих цілей. У головній частині такі кулі мають наконечник з твердого металу.

Також використовуються – бронебійно-запалювальні, запалювальні та інші поєднання властивостей куль.