Ordnance SBML 2-inch mortar
В. Б р и т а н і я
Під час 1 Світової війни англійська армія приймала на озброєння два зразки мінометів малої потужності. Перший з них був надкаліберний (50-мм ствол), а наступним – 2-дюймовий, класичної схеми. Після закінчення війни від них відмовилися. У 1930 роки багато армій світу знову повернулися до мінометів малого калібру. Це спонукало і військових Великої Британії до початку робіт з розробки легкого міномета.
За основу було взято іспанську розробку М-32 некласичної схеми. Почали конструювання в середині 30-их років. Невдовзі, 1937 року, міномет був готовий до випробування.
У 1938 році на озброєння прийняли Ordnance SBML 2-inch mortar Mark II – артилерійський 2-дюймовий СБМЛ мортар Марк II. Зустрічається кілька варіацій позначень міномета, як повних, так і скорочених. У найповнішій назві вказано на його характеристики : Ordnance Smooth Bore Muzzle Loading 2-inch mortar Mark II / Артилерійський гладко-ствольний дульно-зарядний 2-дюймовий міномет Марк 2.
Зразок було запущено у масове виробництво. У найближчі роки міномет кілька разів проходив модернізацію, створювалися простіші версії, варіанти для десантних військ. Також – міномет-гранатомети для встановлення у бронетехніку. Всього створено близько півтора десятка варіацій, але серійно виготовлялися не більше 10. Одні з них замінювали попередні версії, а кілька випускалися одночасно. Випуск продовжувався і після війни.
Smooth Bore Muzzle Loading 2" mortar Mk.II та його варіанти застосовували у боях довгий час, де армія В. Британії вели бойові дії : Африка, 2 Світова війна, Корейська війна та наступні. На озброєнні міномет перебував до кінця 1980 рр., коли його замінив сучасний зразок L9А1. Останнім часом SBML 2" mortar використовували як міномет для постановки димових завіс.
Усі варіанти (дослідні і серійні) вважаються зразком 1938 року, а кожен з них має позначку, що притаманна тогочасній англійській зброї : Mark II – Mark VIII. Також – із зірочкою (*). Усі варіації міномета можна поділити на кілька видів по призначенню : піхотні, десантні, міномети для техніки, димові міномети для техніки. Розглянемо тільки серійні. Зовні піхотні і десантні міномети відрізняються різними опорними плитами і довжиною стволів.
Mark II – початковий варіант для оснащення піхотних взводів. Один міномет на взвод.
Mark II* та Mark II** – варіанти для озброєння легких БТР Universal Carrier.
Mark II*** – варіант для піхоти з великою опорною плитою.
Mark III – димовий міномет для встановлення на бронетехніці.
Mark VII – міномет для БТР Universal Carrier.
Mark VII* – десантний варіант з коротким стволом та невеликою опорною плитою.
Mark VII** – піхотний міномет з стандартним стволом та „десантною“ опорною плитою.
Mark VIII – десантний міномет.
Усі міномети об’єднував ствол калібру 50,8 мм (51 мм) та міни різного призначення.
Піхотний SBML 2-inch mortar Mk.II мав найвищі бойові характеристики але відзначався більшою масою та встановленим складним прицілом, що не мав особливої потреби у зброї даного призначення. Тому в наступних варіантах від нього відмовилися.
„50,8-мм міномет Марк 2 зразка 1938 року“ (піхотний) має конструктивну схему „глуха плита“. Тобто ствол та інші вузли і механізми розміщені на опорній плиті. Десантний міномет Mark VII* та піхотний Mark VII** – також спроектовані так само але опорна плита зовсім невелика і самі міномети зовні нагадують японські „колінні“ гранатомети-міномети.
У подальших характеристиках будуть описуватися найперше ці 3 варіазнти.
Боєприпасами для всіх зразків служать міни кількох призначень. Міни за формою не класичної конструкції – з циліндричним корпусом, підривником у передньому зрізі та прикріпленою позаду хвостовою частиною з стабілізатором. Для розрізнення міни мали відповідне фарбування корпусу.
Осколково-фугасна міна масою 1,02 кг з корпусом оливково-сірого кольору з червоною смугою.
Запалювально-димова з фосфорною начинкою, з темно-зеленим корпусом. Маса міни така ж як і в осколкової.
Димова міна мала бойову речовину на основі титану. Корпус фарбувався так само у темно-зелений колір. Маса міни становила 0,91 кг.
Освітлювальна міна масою 0,45 кг. Корпус кольору хакі.
Сигнальні міни такою ж масою виготовлялися із зарядами білого, червоного, зеленого та іншого кольорів. Колір корпусу – сірий.
Міни зберігалися і переносилися в циліндричних тубусах місткістю 3 одиниці в кожному. Тубуси скріплювалися по три штуки у в’юк.
Ordnance SBML 2-inch mortar Mark II складався з стволу, основи з спусковим механізмом, опорної плити, прицілу, механізму вертикального та горизонтального наведення та інших вузлів. Опорна плита міномета – прямокутна поздовжня пластина. Ґрунтозачепами служать прикріплені знизу вертикальна пластина та кілька кутників. На опорній плиті змонтовано основу механізму наведення. Вона розміщується спереду і має змогу повертатися для горизонтального наведення, а також – обертатися на 180о при переведенні у похідне положення. На опорній плиті знаходиться затискач поворотного механізму.
Основа механізму наведення з лівого боку має секторну пластину з вирізом, по якому рухається штифт стволу. Зовні штифт має різьбу. На неї пригвинчується гайка з ручкою для затискання стволу у вибраному положенні. Вертикальний кут наведення : +45о – +90о.
Ствол приєднано до власної основи, що являє собою міцну пластину зігнуту у формі літери „Г“. До верхньої частини пластини приєднано казенну частину стволу. Нижня частина основи-пластини має отвір. У нього та отвори на основі механізму наведення входить вісь, завдяки якій ствол може змінювати кут наведення. У вигині основи розміщено корпус ударно-спускового механізму. Зовні на корпусі знаходиться ручка проведення пострілу.
Спрямування стволу здійснюється з допомогою ручки, закріпленої на стволі хомутом. Ручка служила також для перенесення міномета на короткі відстані.
Прицільні пристосування у перших випусках були надто складними. Приціл встановлювався на стволі з допомогою хомута. У подальшому від такого прицілу відмовилися. Застосували рішення : нанесення на ствол поздовжньої білої смуги. Незважаючи на примітивність, його вистачало для ефективного ведення вогню.
Заряджання міномета проводиться опусканням міни у ствол з дульного боку. Постріл здійснюється ударно-спусковим механізмом.
Ствол з гладким каналом.
У похідному положенні рухома частина міномета прокручувалася на опорній плиті. Ствол нахилявся до плити і скріплювався з нею ремінцем. Для перенесення служив ремінь, який одним кінцем приєднувався до опорної плити. Інший кінець був з’єднаний з чохлом, що закривав дульний отвір стволу. Тобто, при перенесенні на ремені ствол обов’язково повинен бути зачохленим.
„50,8-мм міномет Марк 7*“ (десантний) відрізнявся коротшим стволом (360 мм) та іншою опорною плитою.
Плита у формі зігнутої пластини мала у згині перегородки, які служили як для більшої міцності, так і для кращої опори на ґрунт.
Механізми вертикального та горизонтального наведення відсутні, а постріл проводився з утриманням стволу міномета рукою під необхідним кутом. Єдиною перевагою цього зразка була мобільність.
Ствол мав традиційний для багатьох британських зразків зброї брезентовий чохол з шнуруванням, що оберігав руку стрільця від контакту з холодним чи гарячим металом.
„50,8-мм міномет Марк 7**“ зразок з поєднанням конструкцій попередніх – піхотний ствол з десантною опорною плитою. Мав меншу масу від стандартного піхотного але важчий за десантний.
ТТД SBML 2-inch mortar Mk.II :
калібр : 50,8 мм ;
довжина стволу : 533 мм ;
максимальна дальність стрільби : 460 м ;
бойова скорострільність : 8 пострілів/хв.;
маса : 4,8 кг ;
висота міномета макс. : бл. 700 мм.
| 
