82-мм міномети БМ-41 та БМ-43
С Р С Р
На озброєнні РСЧА протягом радянсько-німецької війни 1941-45 років перебували і батальйонні міномети зразка 1941 та 1943 років, не настільки відомі як БМ-37. Невідомо, скільки їх виготовлено за роки війни. І де вони поділися опісля. Перший з них сконструйований, як намагання підвищити технологічність стандартного БМ-37 для збільшення темпу виробництва. Другий – як вдосконалення першого. Обидва від БМ-37 відрізнялися опорою лафетом з колісним ходом. Це зробили для підвищення мобільності. Одначе, виявилося, що такі системи гірші при стрільбі. Мають нестійкість і від того – нижчу купчастість. Тому після війни випуск їх завершили.
У кінці 1930 років конструктор Шавирін, як і багато інших зброярів, підданий репресіям і засуджений. Відбував незаслужене покарання у спеціальному КБ НКВД. З початком війни знову очолив мінометне КБ, евакуйоване в Сибір. Можливо з причини засудження Шавиріна, було організовано ще одне бюро з розробки мінометів під керівництвом В.Н. Шамаріна. Саме цей колектив створив БМ-41 і дав початок модернізації БМ-37.
82-мм батальонный миномёт обр. 1941 г.
Завдання, яке поставили перед собою конструктори під керівництвом Шамаріна – розробити більш технологічний, легший і дешевший та мобільніший міномет. Із цим завданням вони справилися, проте, міномет отримав такий недолік як недостатня міцність вузлів і деталей.
У 1941 році на озброєння прийнято 82-мм батальонный миномёт образца 1941 года (БМ-41). Індекс ГАУ – 52-М-832М. Його конструкція була майже повністю опрацьована. Проте основні характеристики не змінилися.
82-мм БМ-41 – гладко-ствольний міномет класичної схеми „уявного трикутника“. Для переміщення на полі бою обслугою введено колісний хід.
У конструкцію стволу внесено механізм для більш безпечного розряджання при осічці. Він складався з ексцентрикового механізму із зовнішньою ручкою. Цим забезпечувалося підняття міни для роз’єднання її капсуля з бойком.
Для надійного закріплення хомута амортизатора, ствол виготовляли з потовщенням. Згодом такий ствол, з усіма нововведеннями, почали виробляти для БМ-43 та БМ-37 після модернізації. Крім того стволи у БМ-41 та БМ-43 мали пристосування для ручок, що використовувалися при буксируванні.
Амортизатор зробили спрощеним. Подвійний, як і раніше, він мав 2 пружини замість чотирьох.
Опорну плиту аркової конструкції, взяли від 120-мм міномета ПМ-38. Форма плити стала повністю круглою. На верхній поверхні закріпили ручку для перенесення у руці і у в’юкові. Плиту також почали застосовувати у всіх 82-мм мінометах.
Оновлено у 82-мм батальйонного міномета зразка 1941 року кріплення прицілу, механізм горизонтування, інші вузли.
Найбільше змінено опору-лафет. Її ноги шарнірно кріпилися до основи трубки механізму вертикального підйому стволу. У бойовому положенні їх встановлювали під необхідним кутом, маючи змогу вирівнювати положення на нерівній місцевості. У похідному положенні ноги складалися вздовж трубки. У обох випадках їх фіксували з допомогою важеля. Нижні поверхні кінців ніг служили для зчеплення з ґрунтом.
На торцях ніг приєднано короткі вісі для встановлення коліс. При стрільбі їх знімали. Міномет БМ-41 став не тільки переносним. Тепер для переміщення міномет не потрібно було розбирати, щоб перенести в руках чи у в’юках. Його перетягували один чи два номери обслуги. Інші переносили боєкомплект.
Обслуга складалася з 3-4 мінометників.
Для перенесення в’ючним способом служили в’юки, створені для БМ-36/-37, та в’юк для лафета. Маса вузлів з в’юками становила від 19 – до 22 кг.
82-мм батальонный миномёт обр. 1943 г.
82-мм батальонный миномёт образца 1943 года (БМ-43) прийнятий на озброєння як модернізований варіант БМ-41. Зразку присвоєно індекс ГАУ 52-М-832С. Переробці було піддано опору-лафет, а в технології виробництва – збільшення запасу міцності. Проте, у зв’язку із заміною частини деталей, маса міномета залишилася на такому ж рівні.
„82-мм батальйонний міномет зразка 1943 року“ – дульно-зарядний міномет класичної схеми „уявного трикутника“. Введення колісного ходу не впливає на його схему в бойовому положенні.
82-мм БМ-43 – переносний міномет з можливістю перекочування.
Постріл здійснювався опусканням міни в дульний отвір стволу та ініціюванням капсуля метального заряду від його удару об жорстко встановлений бойок.
Міни і тактичні властивості БМ-43 не змінилися у порівнянні з БМ-41. Але в обох мінометів кут ведення вогню по горизонталі збільшився. Тільки за рахунок механізму наведення він розширився з 6о до 10о. А от за рахунок механізму грубого горизонтування (чого не було в БМ-37) ствол відхилявся в обох мінометах в секторі 20 градусів. Перевстановлювати опору-лафет можна в усіх мінометах. Проте, у БМ-37 сектор становив 60о, а в нових – 50 градусів.
Вертикальний кут стволу у всіх трьох однаковий – +45 – +85о.
Ствол та опорна плита у 82-мм БМ-43 застосовувалися такі як у БМ-41 та у БМ-37 випуску з 1944 року.
Лафет змінився в кращий бік. Він став легшим і міцнішим. Колеса не знімалися, що прискорило час на зміну позиції. Для встановлення в бойове положення застосовано підставку-сошник, приєднану до вісі. Її прокручували так, щоб вона ставала на ґрунт, а колеса при цьому піднімалися. Крім того, змінилися кріплення, важелі, затискачі тощо.
Спосіб перенесення БМ-43 не змінився.
ТТД 82-мм мінометів БМ-41 // БМ-43 :
довжина стволу : 1220 мм ;
дальність стрільби : 85 м – 3040 м ;
Vо міни : 70 – 211 м/с ;
максимальна скорострільність : 30 п./хв.;
маса по-похідному : 58 кг // 58 кг ;
маса по-бойовому : 52 кг // 58 кг.
| 
