82-мм Батальонный миномёт обр. 1936 г.
С Р С Р
Перші в світі міномети з’явилися у Росії – система Гобято зразка 1904 року. Під час 1 Світової війни у Росії (як і в кількох країнах світу) виготовлялося кілька зразків бомбометів. Після війни мінометне озброєння в європейських країнах зробило різкий розвиток. Слугувала цьому перш за все, розробка Стокса 1916 року. Міномети поширилися в арміях світу, а в Росії (тоді – СРСР) на них не звертали уваги. Під час конфлікту з Китаєм у кінці 1920 років радянські війська отримали кілька трофейних мінометів, ймовірно, – перші зразки оновленого французькою фірмою „Брандт“ міномета Стокса. Керівництво СРСР прийняло рішення про розробку мінометів для РСЧА. Першим радянським мінометом був 82-мм зразок, скопійований, як і більшість мінометів (але вданому випадку не ліцензійний), з „Стокса-Брандта“. Чому калібр збільшено (на 0,6 мм) є два варіанти відповідей : щоб можна було стріляти трофейними мінами, а ворог – ні, або – щоб помилки при виробництві не призводили до заклинювання.
Створення міномета здійснювала група „Д“ Газодинамічної лабораторії під керівництвом Миколи Олександровича Доровльова (рос. – Доровлёв). Перше випробування провели у 1931 році, але роботи тривали до 1934 року, коли провели показові стрільби вищому військовому керівництву. На той час групу підпорядкували Артилерійському НДІ. 1935 року зразок проходив державні випробовування, після яких прийнятий на озброєння як „82-мм батальонный миномёт образца 1936 года (БМ-36)“. Тоді ж почали його виробництво.
Чомусь вважається, що в СРСР посилену увагу мінометам почали приділяти під час Зимової війни 1939-40 рр. Насправді, раніше. Участь радянських військ у громадянській війні в Іспанії показала доцільність широкого застосування мінометів. Наступний етап – конфлікти з японцями у кінці 1930 років. Та й розробка гами мінометів у СРСР почалася дещо раніше. Крім 82-мм, у другій половині 1930 рр. на озброєння прийняті міномети калібру 50 мм, 107 мм, 120 мм. Була впроваджена система мінометного озброєння різних рівнів.
Міномет зразка 1936 року виготовлявся недовго. Ще до його прийняття на озброєння інша конструкторська група під керівництвом Шавиріна проводила розробку свого зразка. Вважається, що вона вела роботи над модернізацією міномета „Групи Д“. Точно не відомо, адже обидві групи працювали над копією зразка, відомого у всьому світі. У кожній країні, де його виготовляли, в конструкцію вкладали якусь новацію.
Отже, 82-мм міномет БМ-36 групи Доровльова поклав початок розвитку в СРСР зразків даного калібру. Спочатку це був БМ-37, потім на його основі створили БМ-41 та БМ-43. Усі 3 виготовлялися до кінця війни і поступали у бойові підрозділи. Після війни міномети продовжували перебувати на озброєнні. У 1970 роки створено модернізований зразок.
82-мм БМ-36 має класичну конструкцію „уявного трикутника“ і складається з таких основних вузлів – стволу, опори-лафета, амортизатора, опорної плити, та прицілу. Міномет належить до типу переносних і розбирається на 3 вузли. Для перенесення обслугою розроблено спеціальні в’юки для кожного з вузлів. Приціл переноситься у спеціальній сумці.
„82-мм Батальйонний міномет зразка 1936 року“ – дульно-зарядний, з проведенням пострілу само наколюванням капсуля міни об жало бойка. Дальність пострілу регулюється кутом нахилу стволу та додатковими метальними зарядами, встановленими на стабілізаторі міни.
Ствольна частина міномета складається з стволу і накрученого на нього казенника. Всередині у казеннику закріплено бойок. Знизу – кріплення для встановлення в опорну плиту. На стволі закріплюється обойма амортизатора.
Канал стволу гладкий. Маса стволу разом з в’юком становить 19 кг.
82-мм БМ-36 створено разом з осколковою міною О-832.
Вона мала краплеподібну форму з 6-ма перами стабілізатора. Стартовий метальний заряд масою 8 грамів містився в металево-паперовій гільзі, яка вставлялася у трубку стабілізатора. Додаткові заряди з масою пороху 7 г закріплювали між перами стабілізатора. Їх кількість – від 1 до 6. Також з БМ-36 застосовували міну О-832Д, створену для БМ-37. Вона відрізнялася 10 перами стабілізатора і додатковими метальними зарядами у формі кілець. (більше про міну О-832Д у статті БМ-37).
Опора-лафет становить вузол з амортизатора, механізмів вертикального і горизонтального наведення, механізму горизонтування, ніг з сошниками. Міномет БМ-36 мав недолік у невеликому куті горизонтального наведення, що становив лише 3 градуси. При перевстановленні ніг кут збільшувався до 30о. Вертикальний кут нахилу стволу змінювався від +45одо +85о.
За опорною плитою можна відрізнити БМ-36 від наступних радянських але сплутати з кількома іноземними. Вона прямокутної форми.
ТТД 82-мм БМ-36 :
довжина стволу : 1220 мм ;
максимальна дальність стрільби : 3000 м ;
Vо міни : 70 – 211 м/с ;
максимальна скорострільність : 30 п./хв.;
маса : 68 кг.
| 
