60-mm Mortar Model 2

С Ш А

Напередодні 2 Світової війни військове відомство США прийняло рішення про оснащення власних збройних сил легким мінометом. 1938 року у Франції було закуплено кілька зразків міномета Mortier 60-mm Mle.35 та замовлено ліценцію в компанії „Брандт“ на виробництво мінометів у США.

Проте спеціалісти американського департаменту армійської артилерії провели додаткові роботи для пристосування до умов промисловості. Зразок став одним з кращих серед мінометів калібру 50 – 60 мм періоду Другої світової війни.

У 1940 році армія США (сухопутні війська), морська піхота та інші військові формування прийняли на озброєння 60-mm Mortar Model 2. Виробництво проводили кілька фірм : Кеннеді-Ван SAUN, Machinery Co., і Firestone Tire та Rubber Company. В короткий строк випущено більше 60 тисяч одиниць. Випуск вівся очевидно до кінця війни.

У кінці війни (1944-45 рр.), після визволення Франції та відновлення її армії, частина мінометів була передана французьким військовим. Також міномети передавалися чи продавалися іншим арміям. Наприклад, М-2 перебував на озброєнні спочатку збройних сил Південного В’єтнаму, а після війни та об’єднання країни – у В’єтнамській Народній Армії. У Туреччині М-2 перебуває на озброєнні до наших днів. Також міномет знаходився на озброєнні армій Греції, Данії та ще кількох європейських країн, Африки, Америки і Азії.

На базі М-2 створено і прийнято на озброєння міномет М-19 – полегшена і спрощена версія для десантних військ.

У США 60-mm Mortar M-2 спочатку поступали на озброєння піхотних взводів (1 обслуга) Армії США та Морської піхоти. З 1943 року (за новоприйнятими штатами) з мінометних обслуг взводів були сформовані секції (відділення) 60-мм мінометів у ротних взводах важкого озброєння. Секція складалася з 3 обслуг під командуванням сержанта. Склад обслуги : командир, навідник, заряджаючий і 2 піднощика. Штат секції – 16 бійців.

Наступного року взводи ВО були ліквідовані, а мінометну секцію перетворили у взвод на чолі з лейтенантом, що виконував накази безпосередньо командира роти. Штат взводу – 20 осіб і складався з командира, його помічника та 3 обслуг, у кожну з яких ввійшов ще один боєць. Такий штат обслуги (6 бійців) досить своєрідний. Зазвичай обслуги легких мінометів складалися з 2-3 бійців. Але така організація забезпечувала достатній запас мін навіть коли піхотна рота вела бойові дії пішим порядком у відриві від своїх тилів. Та й маса міномета була не малою.

Також міномети калібру 60 мм в збройних формуваннях США поступали на оснащення танкових та інших родів військ.

З початком 1950^-их років легкі міномети зняли з озброєння та заскладували. А невдовзі знову передали військам, що воювали в Кореї. Потім міномет застосовували протягом усієї В’єтнамської війни. Лише з кінця 70^-их років його почав замінювати сучасний М-224.

„60-мм Мортар Модел 2“ створено на основі конструкції 81-мм міномета зразка 1927/31 рр. та „60-мм Млє.35“ Едгара Брандта (E. Brandt).

Міномет має класичну схему „уявного трикутника“ і складається з трьох основних частин : ствол з казенником, опорна плита, 2-ножна опора-лафет з механізмами наведення і прицілом та амортизатором. На вигляд, уся конструкція має достатній запас міцності.

„60-мм міномет М-2“ – дульно-зарядний. Справжній калібр стволу становить 60,5 мм. Спусковий механізм відсутній. Постріл здійснюється тільки шляхом само-наколювання капсуля метального заряду об жорстко закріплене в казенній частині стволу жало.

Ствол – труба довжиною 726 мм, з гладким каналом, яка вгвинчується у казенну частину. Зовні на нижній частині стволу є різьба, а вгорі – кріплення для амортизатора. Казенник стволу служить для утримання стволу в опорній плиті та проведення пострілу. Маса всього стволу – 5,9 кг. У похідному положенні ствол закривався шкіряним ковпаком.

Метання міни здійснюється завдяки стартовому заряду та допоміжним.

Боєприпасами міномета служать міни різного призначення. Протягом застосування, міни модернізували та створювали нові, як для заміни застарілих, так і нового призначення.

М-49 – осколково-фугасна міна. Її кілька разів вдосконалювали і вже з мінометом М-224 застосовувалася як М-49А5. Маса міни – 1,77 кг. Вибухова речовина – 360 г Comp.B. Радіус ураження становив більше 15 метрів. Міна краплеподібна, з конусної форми підривником ударної дії. Має короткий хвостовик з стабілізатором, на перах якого встановлювалися 1 – 5 додаткових метальних зарядів. Основний заряд – мисливський патрон.

М-69 – навчальна. Маса міни становить 1,33 кг. Форма – правильна краплеподібна з короткою хвостовою частиною.

Освітлювальні міни працювали з допомогою парашутів.

Запалювально-димові мали наповнення з білим фосфором.

Опорна плита міномета квадратної форми. Маса – 5,9 кг.

Амортизатор приєднано до лафета і до нього приєднується ствол. Амортизатор пружинний, подвійний.

Лафет – 2-ножна сошка з механізмами вертикального і горизонтального наведення, кріпленням амортизатора, прицілу тощо. Маса лафета 7,44 кг. У похідному положенні міномет можна було не розбирати. З допомогою ременя, прикріпленого до однієї ноги, міномет збирався у в’юк.

Вертикальний механізм забезпечує кут нахилу стволу від +40^о – до +85^о. Горизонтальне наведення може змінюватися від 7^о до 14^о, залежно від вертикального нахилу стволу.

Максимальна дальність пострілу становила 1830 м, мінімальна – 90 метрів. Прицільний вогонь був результативним на віддалі до 910 метрів.

Швидкострільність з перевіркою прицілювання не перевищувала 18 п./хв. Максимально можна було вистрелити до 35 мін за хвилину.

Приціл М-4, у похідному положенні знімався і переносився командиром обслуги.

Для перенесення „60-мм міномет Модел 2“ в’юком служив ремінь як у ручній зброї.

ТТД  60-mm Mortar M-2 :

довжина стволу : 726 мм ;

максимальна дальність стрільби : 1810 м ;

V_о міни : 158 м/с ;

максимальна скорострільність : до 35 п./хв.;

маса : близько 20 кг.