Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » крупнокаліберні кулемети

MG.151

Mauser MG.151. / MG.151/20

Н і м е ч ч и н а

Серед авіаційних кулеметів, які в кінці 2 Світової війни були переобладнані для застосування наземними військами нацистської Німеччини найбільш потужним є бікаліберний „МҐ.151“. Кулемет створено спочатку з набоєм калібру 15 мм. Потім конструкцію доопрацьовано для можливості переобладнувати у 20-мм варіант шляхом заміни стволу. Заміна деталей затвору чи інших вузлів не потрібна.

Конструювання кулемета для озброєння літаків фахівці Waffenfabrik Mauser проводили приблизно з 1934 року. У 1940 році Maschinengewehr 151 запущено у виробництво. Ним озброїли винищувач „Мессершмідт“ у варіанті Bf 109 F-2. А згодом кулеметом озброювали літаки багатьох класів і моделей.

1941 року створено більш потужний, 20-мм зразок Maschinengewehr 151/20. Іноді 15-мм кулемет позначають як Maschinengewehr 151/15, але це тільки щоб відрізнити від 20-міліметрового. Кулемети були призначені для встановлення в крилах, під крилами, під фюзеляжем, для стрільби через гвинт, у баштах та інших варіантах. Зразки могли стріляти як з допомогою електрокапсуля, так і ударним способом. Заміна могла проводитися у будь-якому зразку при обслуговуванні.

Отже, в ході виробництва потрібно було виготовляти єдину ствольну коробку з усіма механізмами та 2 різні стволи. Це позитивно впливало на організацію випуску та масовість. Протягом війни MG.151 Mauser в обох варіантах випускали не менше 6 компаній. Тільки компанія „Маузер“ виготовила кілька десятків тисяч.

Протягом війни кулемети „МҐ.151 Маузер“ на літаках поступово замінювали більш досконалими зразками гармат. Тому на складах до останніх місяців війни стали зберігати велику масу кулеметів як цієї моделі так і менш потужних.

Стан із озброєнням у сухопутних силах був з точністю до навпаки. Незважаючи на застосування не тільки кращих зразків, а й кулеметів системи „Максим“, багатьох європейських виробників та трофейних радянських, озброєння не вистачало. Тим більше у зв’язку з формуванням „фольксштурму“.

Військове керівництво Рейху прийняло рішення про переобладнання авіаційних зразків у ручні, станкові, зенітні установки і для встановлення на бронетехніці у тому чи іншому варіанті.

Кулемети „МҐ.151“ та „МҐ.151/20“ встановлювалися на бронетехніці як основна чи допоміжна зброя, в стаціонарних та бронетранспортерних зенітних установках і як станковий крупнокаліберний кулемет.

Боєприпасами у кулеметів MG.151 та MG.151/20 служать патрони 15×96 Mauser та 20×82 Mauser, відповідно.

Автоматика працює за принципом КВС. Замикання стволу перед пострілом проводиться за допомогою поворотної головки затвору. Під час пострілу ствол і затвор відходять разом до моменту покидання кулею стволу. У цей час головка повертається за допомогою криволінійного виступу. Роз’єднавшись із стволом, затвор продовжує руху по ствольній до коробці до удару об буферний пристрій а потім йде вперед. За рахунок цього ходу проводиться перезаряджання. Ствол повертається вперед силою власної повертальної пружини, встановленої спереду ствольної коробки.

Постріл проводиться за допомогою електроспуску або ударника, розміщеного у затворі. У будь-якому кулеметі можна змінити вид проведення пострілу заміною затвору. Перезаряджання перед відкриттям вогню проводиться вручну або електродистанційним пристроєм при під’єднанні до джерела струму.

Стволи кулеметів крім калібру відрізняються довжиною. Але 15-мм ствол довший за 20-мм. Також різна довжина кроку нарізів : 500 мм у „МҐ.151“ і 570 мм у „МҐ.151/20“ при однаковій їх кількості – 8. Стволи у обох моделей відкриті.

Боєживлення кулеметів здійснюється з металевих стрічок.

Для застосування кулемета як зенітного були створені різні варіанти. Для застосування у піхоті сконструйовано спеціальний станок на колісному ходу з гумовими шинами. Станок обладнувався подвійними упорами-наплічниками та захисним щитом із подвійних листів броні. Також кулемети встановлювали на примітивні пристрої кустарного виробництва.