Каталог статей

Головна » Статті » ЗБРОЯ ПІХОТИ » РУЧНІ реактивні гранатомети

RPzB Panzerschreck

8,8-cm Raketenpanzerbüchse Panzerschreck (Ofenrohr)

Н і м е ч ч и н а

У ході Московської битви в грудні 1941 року війська Вермахту вперше за 2 Світову війну перешли до стратегічної оборони. Контратаки радянських військ виявили слабкість протитанкової оборони піхотних підрозділів. Слід сказати, що німецька піхота мала на озброєнні зразки легкої протитанкової зброї але вони мали недостатню ефективність через невелику дальність пострілу та слабку пробивну здатність. Сподіваючись на блискавичну війну, розробку нових зразків було зупинено.

Маючи багато задумів німецькі конструктори в короткий строк створили десятки нових зразків протитанкових засобів : кумулятивні боєприпаси для мортиркових та ручних гранатометів, ручні гранати. Але й вони не вирішували питання. Потрібна була зброя, що надійно вражала б середні та важкі танки на достатній віддалі.

Прорив зробила маловідома фірма Hugo Schneider A.G. (HASAG) з Лейпціга, що займалася виробництвом боєприпасів. Генріх Ланвайлер, інженер цієї компанії, з 1940 року займався розробкою кумулятивних боєприпасів. Уже в наступному році граната була створена. Невдовзі військове керівництво зняло обмеження з розробки нової зброї. Г. Ланвайлер почав створення одноразових гранатометів „Фаустпатрон“.

Здається незрозумілим чому, ведучи розробки реактивних безвідкатних гармат з середини 1930 років та одноразових гранатометів, німецькі конструктори вчасно не створили ручних реактивних гранатометів.

Протягом 1942-43 років кілька німецьких зброярень працювало над створенням реактивних гранатометів багаторазового використання і гранат для них. Спочатку увагу приділяли станковим гранатометам. Сконструйовано кілька експериментальних зразків але на озброєння прийняли тільки один – Raketenwerfer 43, відомий з назвою Püppchen (Пюпхен / лялечка – іграшка).

Взимку 1942-43 років німецька армія захопила американські гранатомети „Базука“. Трофейні зразки піддалися детальному аналізу і було вирішено пристосувати їх до власного виробництва. Тут знадобилися розробки гранат.

Серед німецьких ручних гранатометів найбільш відомими є одноразові „Фаустпатрони / Панцерфаусти“, а не багаторазові „Офенрори / Панцершреки“. Очевидно, через велику кількість виготовлених хоч їх ефективність була значно нижчою. Можливо виходячи з попередніх розробок чи з того, що „базука“ мала невисокі характеристики по бронепробиттю, німецькі конструктори збільшили калібр гранати і її позитивні властивості, так що американцям довелося „доганяти“ і в 1945 році з’явилася „Супер Базука“.

Часто вказується, що виготовлялися два варіанти багаторазового гранатомета – спочатку „Офенрор“, а потім „Панцершрек“. Насправді варіантів було більше, а „офенрор“ та „панцершрек“ (як в більшості випадків) солдатські назви.

8,8-cm Raketenpanzerbüchse 43 – перший зразок ручного багаторазового гранатомета прийнятого на озброєння німецької армії в 1943 році. Виходячи з того, що через складність конструкції та значно більшу коштовність при виготовленні гранатомет не призначався для масового виробництва як „Фаустпатрон“. Ним оснащували елітні війська (парашутисти, єгері) та мотопіхоту танкових підрозділів.

„Ракетенпанцербюхсе 43“ (ракетна бронебійна зброя) – комплекс, що складався з пускового пристосування та реактивних бронебійних гранат. Серед німецьких солдатів він отримав назву Ofenrohr – „пічна труба“ (Ofen /піч, rohr / труба). R.Pz.B.43 було виготовлено порівняно невеликою серією. Причина – виявлені при застосуванні недоліки. Зразок модернізували і на озброєння поступав оновлений R.Pz.B.54. До кінця війни застосовували обидва зразки.

Зовні гранатомети відрізняються наявністю захисного щитка у новішого варіанта.

8,8-cm Raketenpanzerbüchse 54

8,8-cm Raketenpanzerbüchse 54 – на озброєння німецьких військ почав поступати весною 1944 року. До кінця війни виготовлено більше 300 тисяч одиниць. Після насичення елітних підрозділів гранатомети постачалися піхоті та іншим військам. Про надання союзним арміям інформація не зустрічається.

До гранатометного комплексу „Ракетенпанцербюхсе 54“ входить гранатомет і реактивна граната. Новий зразок, хоч його тактичні характеристики залишили без змін, мав більш грізну фронтову назву Panzerschreck – танковий страх.

На основі конструкції було створено кілька варіацій, які або виготовлялися невеликою кількістю, або залишилися експериментальними. Наприклад, варіанти з коротшим стволом. Більш відомим є Raketenpanzerbüchse 54/1 із збільшеним до 100 мм калібром. Його випустили більше 25 тисяч штук.

8,8-cm R.P.z.B 54 був досить успішною розробкою, що на той час переважала по бойових властивостях будь-який німецький та американський гранатомет.

Обслуга у „Р.Пц.Б.43 Офенрор“ та „Р.Пц.Б.54 Панцершрек“ складалася з гранатометника та помічника гранатометника, у обов’язок якого входило перенесення основного запасу гранат і їх заряджання. Постріл проводився з утриманням гранатомета на плечі.

Raketenpanzerbüchse 54 – реактивний ручний гранатомет багаторазового використання з каліберною гранатою кумулятивної дії. Постріл здійснюється електричним ініціюванням метального заряду, розміщеного у гранаті. Заряджання проводиться з казенної частини стволу.

Калібр стволу і гранати – 88 мм.

Ствол гранатомета відкрита з обох кінців труба з гладким каналом. У задній частині прикріплено кільце для захисту від механічних пошкоджень та полегшення вкладання гранати у ствол. Дульна частина не має пристосувань як у „Базуки“. Захисний щит встановлено ближче до стрільця. „Офенрор“ такого щита не мав і гранатометники при початковому застосуванні часто отримували опіки пороховими газами. Тому рекомендувалося вести вогонь у масці від протигазу та рукавицях. У „Панцершрека“ цю проблему було знято.

Зверху на казенній частині встановлено клавішний тримач гранати у стволі

Механізм проведення пострілу розміщується знизу стволу і складається з ударно-спускового механізму, магнітного індуктора, коробки електрозапалу і дротів.

Перед пострілом потрібно привести в дію стріляючий механізм. Для цього важіль притискали до спускової скоби щоб звести ударник. Вгорі, в корпусі УСМ розміщено шток запобіжника. При натисканні на важіль система автоматично встановлювалася у запобіжне положення і шток виходив назовні. Перед пострілом його потрібно втиснути всередину. При цьому важіль зведення повертався у початкове положення, а механізм залишався в бойовому. Постріл проводився класичним способом – натисканням на спуск. Ударник під дією пружини рухався назад приводячи в дію індуктор. Струм передавався до контактної коробки та запалу двигуна гранати.

Прицільні пристосування механічні, встановлені на стволі гранатомета. Складалися з цілика, встановленого за щитом і рамки – в кінці стволу. Обоє зміщені від вертикальної лінії вліво.

Ручка управління вогнем мала металеву основу з’єднану із спусковою скобою. Обидві закріплювалися до спускової коробки. До основи ручки кріпилися дерев’яні накладки.

Ще одна металева основа виконувала роль допоміжної ручки та підставки. На ручці з обох боків, а на підставці знизу прикріплено дерев’яні накладки.

Плечова опора також виготовлялася з гнутої металевої пластини.

Щит виготовлявся з сталевого листа і встановлювався на ствол із зміщенням в бік. Закріплювався за допомогою хомута. Для прицілювання служило віконце із слюдяними вставками. Запас вставок зберігався прямо на щитку.

Зустрічаються фото з щитом нестандартної форми.

„Р.Пц.Б.43“ і „Р.Пц.Б.54“ застосовувалися з кумулятивною гранатою R.PzB.Gr.43.

Граната мала кілька варіантів. Перш за все, при модернізації гранатомета доопрацювали і гранату, змінивши її метальний заряд. Тепер він згорав швидше, що ще більше убезпечувало стрільця від негативних наслідків. Крім того, виготовлялися „зимові“ та „літні“ гранати. Їх двигуни були пристосовані до високих чи низьких температур.

Також виготовлялися практичні та навчальні гранати.

Граната мала стандартну для таких зразків будову. Трубка метального заряду служила для прикріплення головної частини із підривником та запалом і для розміщення стабілізатора.

Головна частина має корпус із зарядом ВР (суміш тротилу з гексогеном) та металевим облицюванням та обтічником. Ззаду, в основі головної частини розміщено підривник із запалом. Пробивна здатність гранати – до 220 мм.

Маса гранати – 3,3 кг ; заряду ВР – 0,66 кг.